Облік витрат та обчислення собівартості соняшника

На ефективність сільськогосподарського виробництва  впливає рівень спеціалізації господарства. Основним показником, за допомогою  якого визначається спеціалізація  господарства є структура його грошових надходжень від реалізації товарної продукції (табл. 1.3).

Таблиця 1.3

Розмір  та структура грошової виручки від  реалізації в ДП«Дослідне господарство «Гонтарівка» Інституту тваринництва НААН» Вовчанського району Харьковської області, тис. грн.

Як свідчать дані наведені в таблиці 1.2. найбільшу  питому вагу в структурі грошової виручки від реалізації в середньому за 2010-2012 роки займають зернові і  зернобобові – 41,25%.

В цілому, слід відмітити, що спеціалізація, яка  фактично склалась в ДПДГ «Гонтарівка» є прийнятною для зони лісостепу, оскільки  в господарстві склалися сприятливі умови для виробництва  цих видів продукції. Також враховуючи відносну близькість розташування підприємства до пунктів переробки продукції, які є основними споживачами  зерна, спеціалізацію підприємства можна вважати обґрунтованою.

Документом, який  містить  в  собі  всі  методи, норми, форми  ведення бухгалтерського  обліку безпосередньо в ДП «ДГ «Гонтарівка», відповідно чинного законодавства, нормативних актів і положень, являється Наказ «Про облікову політику підприємства», затверджений керівництвом господарства.

Наказом від 29.04.2004 р. №75-П «Про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку господарства» затверджені Положення «Про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку» Державного підприємства «Дослідне господарство «Гонтарівка» Інституту тваринництва Української академії аграрних наук»  (Додаток  Е ). Згідно з цим наказом новий План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталів, зобов’язань і господарських операцій з урахуванням положень Інструкції «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку», затверджених Наказом (Міністрів) Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291 використовувати починаючи з 1 січня 2010 року, робітники бухгалтерії використовують робочий план рахунків, який вони розробили на основі нового Плану рахунків бухгалтерського обліку.

На господарстві затверджений графік документообігу, в якому зазначені назви документів, кількість екземплярів, коли складається, відповідальний за приймання і перевірку (Додаток  Ж ).

Дане  підприємство здійснює оперативний  і бухгалтерський  облік  результатів  своєї діяльності, а також веде статистичну звітність і представляє  її у встановленому порядку й  обсязі в органах державної статистики.

На підприємстві ведеться автоматизований бухгалтерський  облік, облік наявності і руху засобів, а також періодичні розрахунки із застосуванням програми 1С.

Для більш  детального вивчення умов розвитку підприємства, за даними таблиць, ознайомимось в (Додатоку Д).

2. Теоретичні основи

Методичні рекомендації з обліку витрат і калькулювання  собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств  розроблені відповідно до Закону України  від 16 липня 1999 p. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні", Положень (стандартів) бухгалтерського обліку інших нормативних  документів. При їх підготовці використані "Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських  підприємств", які затверджені  наказом Міністерства аграрної політики України від 18 травня 2001 р. № 132.

Біологічні  активи як засоби виробництва сільськогосподарської  продукції відіграють важливу роль у забезпеченні розвитку економіки  в цілому та аграрного розвитку зокрема. Облік біологічних активів регулює  Положення (Стандарт) бухгалтерського  обліку «Біологічні активи» (далі –  П(С)БО 30), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005 р. № 790 . Проте, методологічні засади бухгалтерського  обліку викликають численні труднощі облікової роботи на сільськогосподарських  підприємствах.

 Згідно з  П(C)БО 30 "Біологічні активи" загальновиробничі витрати рослинництва розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу, установленої підприємством. Доходи (витрати) від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних унаслідок сільськогосподарської діяльності протягом звітного (календарного) року, визначаються як різниця між вартістю біологічних активів і сільськогосподарської продукції, оцінених у порядку, передбаченому пунктами 9 і 12 Положення (стандарту) 30, та витратами, пов'язаними з біологічними перетвореннями. Зазначені доходи (витрати) включаються до складу інших операційних доходів (витрат).

Дослідженням  теми "Калькуляція в бухгалтерському  обліку" в наш час займається дуже багато вчених. Серед них такі, як доктор економічних наук, професор Л.Сук, професор Ф.Ф.Бутинець, М.Ф.Огійчук  та багато інших.

Так щодо виникнення потреби в собівартості продукції Л.Сук пише, що "бухгалтерський облік повинен забезпечити інформацію не тільки про загальну суму витрат і доходів, а систематизувати  її за видами діяльності, щоб була можливість знати ефективність виробництва  конкретних видів продукції, робіт, послуг. Для цього потрібно обчислювати  собівартість продукції." [4, 128]

Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, в яких наведено рекомендований перелік  статей калькуляції, розроблені Державним  інститутом комплексних техніко-економічних  досліджень (ДІКТЕД) у відповідності  з вимогами національних стандартів бухгалтерського обліку і нормативно-законодавчої бази України станом на 01.01.2007 р.

Так, собівартість продукції – грошовий вираз витрат на її виробництво. Собівартість продукції (робіт, послуг) підприємства складається  з витрат, пов’язаних з використанням  в процесі виробництва продукції  (робіт, послуг) природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних засобів,трудових ресурсів, а  також інших витрат на її виробництво.

Собівартість  продукції є якісним показником, в якому концентровано відображаються результати господарської діяльності організації, її досягнення і резерви. Чим нижча собівартість продукції, тим більшою є економія праці, краще використовуються основні  фонди, матеріали, паливо, тим дешевше  виробництво продукції обходиться як підприємству, так суспільству в цілому [5, 56].

В залежності від мети і завдань підрахунку витрат, розрізняють такі види собівартості продукції (робіт, послуг):

• планова – складається на основі планових витрат і планового обсягу виходу продукції;
• кошторисна – складається на основі кошторисних витрат і планового обсягу виходу продукції;
• нормативна – складається на основі існуючих норм використання засобів виробництва та робочого часу і нормативного обсягу виходу продукції;
• індивідуальна – складається з витрат окремого підприємства;
• галузева (середньогалузева) – визначається як середня собівартість продукції підприємств окремої галузі;
• фактична (звітна, історична, первісна, первинна,  початкова) – складається на основі фактичних витрат за звітний період і фактичного обсягу виходу продукції;
• повна – складається з виробничої собівартості і операційних витрат, що не включаються у виробничу собівартість продукції;
• технологічна (маржинальна, обмежена) – складається з прямих (змінних) витрат на виробництво продукції;
• реалізованої продукції (неповна, зрізана) – складається з виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат  та наднормативних виробничих витрат;
• виробнича – складається з прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших прямих витрат, змінних загальновиробничих та постійних розподілених загальновиробничих витрат;
• провізорна – це проміжна очікувана собівартість,  яка складається на певну дату до закінчення періоду за фактичними даними і на їх основі встановлюється планова собівартість за весь період [4, 126]. 

Метою ж  обліку витрат та визначення собівартості продукції (робіт, послуг) є документоване, своєчасне, повне і достовірне відображення фактичних витрат на виробництво  продукції для забезпечення контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів [6, 62].

Отже, собівартості належить велика роль у контролі  за мірою праці і мірою споживання, за витратами виробництва на кожному  підприємстві. Вона є основою для  організації виробничо-господарської  діяльності підприємства на принципах  господарського розрахунку. В собівартості відображаються всі процеси, пов'язані  з виробництвом продукції, а саме: рівень продуктивності праці і організації виробництва; ступінь використання основних та оборотних засобів, тощо. Узагальнюючим показником рівня собівартості продукції є показник затрат на 1 грн. товарної продукції.

Л.Сук  дає таке визначення поняття "калькуляція": "Калькуляція - це науково обґрунтована частина собівартості одиниці продукції, виконаних робіт, послуг, матеріальних цінностей та основних засобів за елементами витрат."

Для проведення калькуляції потрібно витрати, пов'язані  з виробництвом продукції або  покупкою цінностей, поділити на кількість  одержаної продукції або куплених цінностей.

Л.Сук  визначає даний спосіб нарахування  собівартості, як "загальне правило  при калькулюванні."

З метою  проведення калькуляції потрібно визначити  об'єкти калькуляції, встановити коло витрат, що включаються у собівартість продукції, розмежувати їх між одержаною  продукцією і незавершеним виробництвом, оцінити супутню та побічну продукцію, розподілити непрямі витрати  між конкретними об'єктами калькуляції.

Професор  Ф.Ф.Бутинець виділяє три види калькуляцій:

• нормативні - застосовуються з метою встановлення допустимих витрат на виробництво продукції на основі науково обґрунтованих норм;
• планові - складаються на підставі виробничих норм і дозволяють визначити допустимий обсяг витрат на виробництво продукції, виходячи з досягнутого рівня організації праці;
• кошторисні - складаються на основі кошторисних витрат і планового обсягу виходу продукції.

На відміну  від Ф.Ф. Бутинця Л.Сук виділяє  чотири види калькуляції: 

• нормативна,
• планова,
• кошторисна
• звітна.

Галузь  рослинництва має свої особливості  обліку витрат та обчислення собівартості продукції.

Для обліку витрат і калькулювання собівартості продукції використовують різні  методи. Ф.Ф.Бутинець дає таке визначення методу обліку витрат: "Під методом  обліку витрат слід розуміти сукупність способів відображення, групування та систематизації даних про витрати, що забезпечують досягнення визначеної мети, вирішення конкретного завдання."