Аналіз виробництва продукції, робіт і послуг

 
 

Тема 5. Аналіз виробництва  продукції, робіт і послуг 

Значення й  задачі аналізу виробництва продукції 

У нових ринкових умовах господарювання всі підприємства одержали повну оперативну самостійність  — яку і скільки випускати  продукції, з ким співробітничати і кому продавати свої вироби, як організовувати і відповідно планувати всі виробничі процеси. Зрозуміло, що ця свобода дій надається для належного врахування кон'юнктури ринку, його потреб і вимог. 

Правильно вибрана  стратегія виробництва і належні  обсяги випуску продукції забезпечують бажаний обсяг реалізації і відповідні масштабам цієї діяльності прибутки. Тому виробнича діяльність підприємства, врешті-решт, жорстко зумовлюється загальною економічною ситуацією, галузевими пропорціями і платоспроможним попитом населення. 

В процесі аналізу  виробничої діяльності підприємства потрібно розглянути такі питання: 

а) якість планування виробництва, напруженість і обгрунтованість  планів діяльності як у цілому, так  і окремих виробничих підрозділів; 

б) оцінка виконання планів виробництв, постачання й реалізації продукції; динаміки обсягів виробництва; 

в) визначення основних факторів, що впливали на загальні обсяги виробництва протягом останніх років  і зокрема у звітному періоді; 

г) взаємозв'язок і взаємозумовленість показників обсягу виробництва, реалізації, асортименту, якості виробів тощо; 

д) визначення внутрігосподарських  резервів зростання обсягів випуску  продукції і реалізації, а також  розробка заходів щодо їх використання. 

Для виконання  аналітичного дослідження використовують статистичну звітність про виробництво продукції , а також планові матеріали відповідного відділу і бухгалтерські дані (про випуск, відвантаження і реалізацію продукції), інші оперативні дані виробничої діяльності. Бажано також ознайомитись із залишкам незавершеного виробництва, готової продукції на складі і товарі відвантажених (форма № 1). 

Аналіз обсягів  виробництва продукції. Аналіз звичайно починають з оцінки того, як виконано план ви робництва в цілому по підприємству і в розрізі його основних ви. робничих одиниць, які були рівні виконання по місяцях і кварталаа звітного періоду, визначають причини можливих невдач і винних д цьому осіб.  

Враховуючи складне  економічне становище в країні, повсюдниі  спад виробництва, доцільно особливо уважно вивчити динаміку обсягів випуску продукції на нашому підприємстві. При цьому ви користання натуральних вимірників обсягів випуску продукції най більш доречне, оскільки дозволяє запобігти перекручень, які запо діює інфляція. Якщо ці вимірники не можна використати, то обсяг вимірюють у незмінних цінах. 

Аналізуючи динаміку обсягів виробництва, треба обов'язкові визначити, які фактори спричинили таку тенденцію розвитку й відо кремити  ті, що діяли на народногосподарському  рівні, тобто булі зовнішніми. Дійсно, у нашому прикладі цементне виробництво, якби дуже пов'язане з будівництвом, зазнало спаду за браком інвестиції у зв'язку з кризою в економіці України. 

Проте внутрішні  фактори заслуговують на увагу не менш. Обсяі виробництва можна  збільшити, використовуючи більш коштовні матеріали і відповідно піднімати ціну виробів, або, навпаки, збільшувати у складі рецептур дешеві компоненти, а зекономлені дефі цитні спрямовувати на додатковий випуск продукції. Всі заходи що-до розвитку спеціалізації та кооперації також помітно впливають на обсяги виробництва. Регулювання рівня якості та зміни асортименту були улюбленими засобами збільшення обсягів виробництва на підприємствах і в цілих галузях промисловості колишнього СРСР. До речі, сучасний ринок ефективно бореться з цими «хитрощами» простим зниженням попиту. 

Аналіз асортименту  і структури випуску продукції. Одним із важливих напрямів деталізації  обсягу випуску продукції є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. Під асортиментом розуміють перелік  вироблюваних видів продукції із зазначенням обсягів випуску. Більш вузьким поняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість, різноманітність продукції, що виробляється. І нарешті, структура — це співвідношення окремих виробів у загальному обсязі виробництва, вираженому здебільшого у відсотках. Зміна асортименту в порівнянні з планом призводить до асортиментних, а структури випуску — структурних зрушень. Взагалі ці явища тісно пов'язані один з одним і тому ми маємо єдині асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції. 

Другий спосіб вимагає брати як загальний показник найменший процент виконання  плану серед усіх виробів, тобто 50%, а у вираженні коефіцієнта  — 0,5. 

Третій спосіб пропонує знаходити співвідношення кількості виробів з повним виконанням плану й кількості планових позицій. Цей показник має «справу» з номенклатурою продукції і звідси його назч ва «коефіцієнт номенклатурності»: 

Отже, згідно з  усіма способами план з асортименту  суттєво н виконано. При аналізі  необхідно звернути увагу на розширення і оновлення асортименту. У нашому прикладі планувалося оновленні асортименту на 12% (120 : 1000 х 100), але фактично обсяг оновленої продукції з урахуванням обсягів випуску становив менше нщ 6% (60:1010х100). Суттєвим недоліком є те, що підприємство продовжило виробництво застарілої продукції «Є». Це явна недоре чність, адже застаріла продукція не має попиту на ринку. 

І ще. Зараз не можна пояснювати зрушення в асортименті  й структурі випуску продукції  якимись «об'єктивними» причинами,) бо всі вони оперативно враховуються на самому підприємстві шляхом коригування планових завдань. Тому будь-які відхилення прі виконанні плану — це відверто погана праця виконавців і адмініст раторів низових ланок (дільниць, цехів, філіалів). 

Завершуючи аналіз, слід дати оцінку проведеної роботи щод підготовки нових зразків продукції для виробництва і взагалі стану науково-дослідних і конструкторських розробок, які можуть бут» запорукою майбутніх успіхів підприємства. 

Аналіз якості продукції. У сучасних умовах господарювання великого значення набуває поліпшення якості вироблюваної продукції. Це треба усвідомлюва ти, але не на словах, як це здебільшого було раніш, а повсякденно й копітко займатися цією справою. Ті підприємства, які не позбулися старих стереотипів у роботі, в тому числі нехтували якістю продук ції, зараз зазнали відчутних втрат у конкурентній боротьбі з іноземними виробниками. Красномовним прикладом є робота взуттєвої промисловості, і взагалі всієї легкої промисловості України. 

Аналіз якості продукції грунтується на системі  численних показників, серед яких слід виділити загальні й часткові, прямі й побічної дії. Найбільш узагальнюючий  характер мають питома вага продукції  зі «знаком якості», або атестованої  державою як продукція вищої якості (зараз це не робиться), питома вага продукції, яка одержала товарні знаки, в загальному обсязі випуску. Своєрідним знаком якості є фірмовий знак всесвітньовідомих корпорацій, які вибороли славу виробників якісної продукції. Нарешті, достатньо надійним показником якості може бути відповідність міжнародним стандартам. Крім того, використовують такі загальні об'єктивні показники якості: 

— сортність (легка, харчова, хімічна та інші галузі промисловості); 

— марочність (харчова, промисловість будівельних матеріалів); 

— вміст корисних речовин або шкідливих домішок (% до загального обсягу або ваги); 

— строк служби (ресурс) і надійність; 

— призначення  одного з часткових показників якості як єдиного провідного (міцність металів, калорійність харчів, теплотворність палива тощо). 

В процесі аналізу  вивчають і такі побічні показники  якості продукції: 

— гарантійний  термін роботи, кількість і вартість гарантійних (безкоштовних для споживачів) ремонтів у розрахунку на один виріб; 

— наявність  рекламацій, їх кількість і вартість; 

— відсоток браку; 

— пониження  у сортності продукції за межами підприємства; 

— відсоток повернення продукції на виправлення дефектів; 

— відповідність  моді; 

— наявність  і рівень попиту на даний виріб  тощо. 

Оцінюючи зміну  якості продукції на підприємстві, слід надавати перевагу об'єктивним і кількісним показникам якості, які забезпечують належну точність визначення стану якості продукції. Найбільш вдалою ілюстрацією цього може бути аналіз показника сортності продукції. 

Сортність використовують щодо продукції, в якій допускаються певні несуттєві відхилення деяких ознак і якостей від діючих стандартів і технічних вимог. Зважаючи на кількість передбачених сортив і співвідношення їх у загальному обсязі виробництва, визначають середній показник сортності як за планом, так і фактично.  

Виконання плану  за сортністю можна визначити  трьома основними способами: 

1. Спосіб першосортних  одиниць. Посортові коефіцієнти  (на підставі посортових знижок) слід помножити на відповідну  кількість продукції або показники питомої ваги і одер. жані суми скласти. 

Частина виробів  у процесі виробництва псується через порушення технології, несправності устаткування або низьку кваліфікацію чи несумлінність робітників. Це явище  має назву «брак продукції». 

Брак може бути остаточним і виправним. При аналізі визначають загальну суму браку й відносну його величину (% браку), а також вивчають динаміку цього показника за ряд періодів. Особливу увагу необхідно приділити виявленню так званого прихованого браку, який з різних причин не обліковується. Цей брак фігурує як доброякісні деталі, напівфабрикати і навіть готові вироби і є причиною порушення в майбутньому ритму роботи і несподіваних збитків. 

При аналізі  браку обов'язково з'ясовують причини  його виникнення, місця знаходження, час і винуватців. 

Важливі умови  профілактики браку такі: 

— висока культура й організація виробництва; 

— стабільний ритм роботи і постачання; 

— впровадження у виробництво сучасних технологій і устаткування; 

— кваліфікація персоналу, його дисциплінованість і відповідальність тощо. 

Нарешті, варто  пам'ятати, що між якістю продукції  і величиною браку існують  складні й суперечливі зв'язки. Наприклад, зростання кількості  бракованої продукції не обов'язково спричиняє погіршення її якості, як це іноді вважається. Рівень браку — це передусім показник якості роботи, налагодженості технологічних процесів і чіткої організації виробництва, це також показник порушення ритму виробництва, погіршення організації та контролю за виробництвом. 

Аналіз ритмічності та якості виробництва. Ритмічність виробництва — це насамперед чітка, стійка й збалансована діяльність підприємства, яка дозволяє рівномірно випускати продукцію і виконувати свої зобов'язання перед споживачами. Ритмічна робота — це випуск продукції рівними частками за будь-чкі однакові проміжки робочого часу. 

Відрізняють два  поняття ритмічності: 

— ритмічність  випуску продукції (товарної); 

ритмічність виробництва (як завершеного, так і незавершеного). 

Існує багато способів розрахунку показників ритмічності (арит мічності) роботи підприємства, але и найпростіші з них надійно ха рактеризують це явище.  

Таким чином, коефіцієнт ритмічності дорівнює 0,85, що свідчт про неритмічну роботу підприємства в цьому місяці. 

Якщо необхідно  проаналізувати ритм роботи за квартал або ріі то відповідно знаходять обсяги виробництва у перші, другі та тре" декади, а далі діють, як при аналізі даних за місяць. За відсутносі планових показників ритму їх можна самостійно розрахувати, спи раючись на саме визначення поняття ритмічності. Наприклад, за де каду має бути виконана третина місячного плану тощо. 

Після того як буде з'ясований ступінь ритмічності  роботи, елі перейти до вивчення основних чинників, які зумовлювали  можлив порушення ритмічності (схема 1).