Цивільний захист

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  технічний університет України

“Київський  політехнічний інститут”

Кафедра охорони  праці, промислової та цивільної  безпеки  

 

 

 

 

 

Контрольна робота

з предмету «Цивільний захист»

 

 

 

 

                                                               Виконала:

                                                                             студентка групи ХК –з81

                                                                   Кострубіцька О.П.

                                                                   Варіант № 5

 

                                                          

 

 

Київ – 2013

Вступ.

Вивчення можливих НС, характерних  для якихось місцевості та виробництва, дозволяє диференційовано і цілеспрямовано розробляти та здійснювати заходи, які можуть запобігти аваріям, катастрофам  та стихійним лихам або пом’якшити їх наслідки. Стійкість роботи промислового об’єкта – це здатність його в умовах НС випускати продукцію  у запланованому обсязі та визначеної номенклатури, а у разі слабких  та середніх руйнувань або порушення  матеріального постачання відновлювати виробництво у короткий термін.

На стійкість роботи промислового об’єкта впливають такі фактори:

– захищеність робітників та службовців від уражальних факторів у НС;

– здатність інженерно-технічного комплексу об’єкта (будівель, споруд, обладнання та комунально-енергетичних систем) протистояти руйнівній дії  уражальних факторів аварій, катастроф, стихійного лиха та сучасної зброї;

– надійність постачання об’єкта  електроенергією, водою, паливом, комплектуючими та сировиною;

– підготовленість об’єкта  до проведення аварійно-рятувальних  та відбудовних робіт;

– оперативність управління виробництвом та здійсненням заходів  ЦЗ у НС.

Підвищення стійкості  об’єкта досягають проведенням  комплексу інженерно-технічних, технологічних, організаційних заходів.

До інженерно-технічних  заходів належать роботи, що забезпечують стійкість виробничих будівель і  споруд, обладнання та комунально-енергетичних систем.

Технологічні заходи забезпечують підвищення стійкості об’єкта спрощенням технологічного процесу виробництва  кінцевої продукції та виключенням  або обмеженням розвитку аварій.

Організаційні заходи передбачають розробку ефективних дій керівного  складу, служб та формувань ЦЗ, спрямованих  на захист виробничого персоналу, проведення рятувальних та інших невідкладних робіт та відновлення виробництва.

Перед тим, як планувати та вжити заходів щодо підвищення стійкості  роботи будь-якого об’єкта, потрібно оцінити стійкість цього об’єкта.

Мета оцінювання стійкості  – виявлення найслабших елементів  виробництва відносно дій уражальних факторів НС та розроблення конкретних рекомендацій щодо підвищення стійкість як слабких елементів, так і об’єкта в цілому.

Для оцінювання реальної стійкості  на об’єкті періодично проводить  дослідження інженерно-технічний  персонал об’єкта під керівництвом начальника ЦЗ (керівника підприємства). На початковому етапі створюють  дослідницькі групи, розробляють план досліджень та інші керівні документи.

Дослідницькі групи оцінюють стійкість інженерно-технічного комплексу, надійність захисту виробничого  персоналу, стійкість постачання та управління за різних НС після попередньої  підготовки.

Оцінювання стійкості  об’єкта відбувається за такою методикою:

– оцінюють стійкість кожного  елемента об’єкта;

– стійкість об’єкта  в цілому визначають за стійкістю  найслабшого елемента.

– стійкість об’єкта  оцінюють відносно кожного з можливих уражальних факторів НС (варіантів аварій, стихійного лиха, застосування сучасної зброї);

– ураховують максимальні  значення параметрів уражальних факторів щодо умов розташування об’єкта.

Оцінювання стійкості  роботи об’єкта відбувається у такій  послідовності:

а) визначають критерій (показник), за яким буде проводитись оцінювання стійкості щодо конкретного уражального фактора та умови його стійкості;

б) розраховують максимальне  значення параметра уражального фактора, який може виникати на об’єкті внаслідок аварії, стихійного лиха або застосування сучасної зброї;

в) відповідно до вибраного  критерію стійкості визначають межу стійкості об’єкта до певного  уражального фактора;

г) порівнюють отриману межу стійкості з максимальним значенням  уражального фактора.

За результатами порівняння визначають, чи об’єкт стійкий щодо певного уражального фактора та чи потрібно підвищувати його стійкість.

Регулювання законом господарської  та іншої діяльності людей з метою  зниження ризику НС можна здійснювати  на трьох рівнях:

– по-перше, повна заборона соціально-економічної діяльності (проживання людей, будівництво, функціонування об’єктів, технологій та ін.) у тих  випадках, коли рівень ризику неприпустимо великий. Наприклад у разі надзвичайно  високого ризику природних лих забороняти розселення людей безпосередньо  в зонах затоплення тощо;

– по-друге, постійне обмеження  деяких видів господарської діяльності та/або використання (застосування) спеціальних способів діяльності у  районах, де рівень ризику прийнятний за деяких умов. Це означає, що слід застосовувати  спеціальні організаційні, технічні та інші заходи щодо захисту людей і  об’єктів господарювання. Наприклад, використання спеціальних захисних споруд і особливых конструкцій на радіаційно-, вибухо- і пожежонебезпечних об’єктах, будівництво дамб і обвалування в районах можливих затоплень, укріплення схилів у районах з підвищеним ризиком зсувів тощо;

– по-третє, тимчасове обмеження  проживання і господарської діяльності (тимчасова евакуація) на визначених територіях, рівень ризику для яких підвищений у зв’язку з порушенням умов безпеки у процесі вказаної діяльності. Наприклад, провали та осідання грунту, руйнування будівель через незадовільну якість будівництва водопровідних мереж міста.

Для розв’язання проблеми зниження ризику НС важливим є прогнозування  і попередження аварій, катастроф, різних нестабільностей у природній і техногенній сферах.

Для своєчасного прогнозування  і виявлення небезпечного природного явища на стадії його зародження потрібна добре налагоджена загальнодержавна система моніторінгу за передвісниками стихійного лиха, катастрофи.

Методи прогнозування  наслідків НС за часом проведення можна поділити на дві групи:

– що ґрунтуються на апріорних  оцінках (припущеннях), отриманих за допомогою теоретичних моделей  та аналогій;

– основані на апостеріорних  оцінках (оцінках наслідків НС, що вже трапилися).

Головна мета другого этапу програми – реалізація інвестиційних проектів, спрямованих на зниження ризиків і пом’якшення наслідків НС природного і техногенного характеру. Основні напрями вкладання фінансових ресурсів на сучасному етапі такі:

– удосконалення системи  моніторінгу та прогнозування катастроф і стихійних лих;

– розроблення і впровадження функціонального комплексу інформа-ційного забезпечення процесів управління в НС;

– модернізація автоматизованої  системи централізованого оповіщення населення;

– реалізація заходів щодо першочергового життєзабезпечення  населення в НС;

– забезпеченння населення засобами індивідуального захисту і медикаментами;

– упровадження мобільних  комплексів оцінювання стійкості і  сейсмостійкості будівель і споруд;

– удосконалення системи  підготовки професійних рятувальників, штатних працівників державних  установ у складі спеціально уповноважених  органів виконавчої влади з питань ЦЗ, НС та безпеки життєдіяльності  об’єктів.

 

1. Провести оцінювання стійкості збирального цеху об’єкта                                                                      господарювання до дії УХ і визначити заходи щодо підвищення його стійкості.

 

Вихідні дані:

• відстань від цеху до місяця аварії (вибуху) R_о = 0,7 км. Цех розміщений щодо місця вибуху по азимуту ?_о = 270?
• тип вибухової речовини – пропан;
• маса вибухової речовини Q=300 т;
• характеристики елементів цеху:
• будівля цеху: залізо бетонна ;
• обладнання : верстати середньої важкості;
• комунально-енергетичні мережі (КЕМ): 

трубопроводи – наземні;

кабелі мережі – наземні.

   Розв´язання  задач

Задача 1. Визначення максимального значення надмірного тису (ΔР_фmax), що очікується на об’єкті, і параметри ОУ.

1. Визначення параметрів ОУ і можливого попадання цеху в зону ураження.

  Параметри визначаємо  з графіків рис.1.2 виходячи з  того, що тип вибухової речовини  – пропан.

Рис.1.2. Графік для визначення радіусів зон руйнування залежно  від маси вуглеводневого продукту

  Радіус осередку ураження  R_ос і радіус зони слабких руйнувань R_сл ( на зовнішній межі якої ΔР_ф = 10 кПа) у разі вибуху продукту масою Q = 300 т становить R_ос = R_сл =1350 м.

  Радіус зони середніх  руйнувань ΔР_ф = 20 кПа) становить R_сер = 900 м; сильних ΔР_ф = 30 кПа) R_сил = 700 м; повних (ΔР_ф = 50кПа) R_пов = 500 м.

    Порівняємо відстань  від цеху до місця аварії  R_о = 0,7 км і радіус ОУ         R_ос =1350 м . Оскільки R_о<R_ос, цех може опинитися в ОУ ударної хвилі вибуху в зоні.

  Оскільки R_о<R_ос, цех може опинитися в ОУ ударної хвилі вибуху в зоні слабких, середніх та сильних руйнувань.

1.2. Визначення величини  надмірного тиску УХ, що очікується  в районі цеху (ΔР_ф).

Визначаємо радіус зони детонації  хвилі (зони І):

                      r₁ = 17,5 = 17,5 = 117,15 м.

Визначаємо радіус зони дії  продуктів вибуху (зони ІІ):

                           r₂ = 1,7 r₁ =1,7 * 117,15 = 199,15 м.

   Порівнюючи відстань  цеху до місця аварії (R_о = 700 м ) з радіусом зони І (117,15 м) і зони ІІ (199,15 м) робимо висновок, що об’єкт опиниться за межами цих зон , тобто в зоні повітряної ударної хвилі ( зони ІІІ).

        Визначаємо  надмірний тиск ударної хвилі  в зоні ІІІ на відстані R_о = 700 м за формулою:

 

ΔР_ф=ΔР_фmax= = = 31,168 кПа

Висновок: У місці розташування цеху очікується максимальний надмірний тиск 31.168 кПа. Цех може опинитися в зоні середніх руйнувань.

 

 

Задача 2. Визначення границі стійкості цеху до дії УХ (Δ Р_фlim).

1. Виявляємо основні елементи цеху та їх характеристики ( із вихідних даних). Основними елементами збирального цеху є:

• будівля – залізо бетонна;

• верстати – середньої важкості;
• трубопроводи – наземні;
• кабелі мережі – наземні.

2. У табл. дод.2 визначаємо для кожного елемента цеху надмірний тиск (Δ Р_ф), за яким елемент може отримати слабкі, середні, сильні і повні руйнування.

   Так, будівля цеху  з указаними характеристиками  отримає слабкі руйнування, якщо  Δ Р_ф становить 25 – 35 кПа, середні за 80 – 120; сильні – за 150 – 200; повні – за 200 кПа.

3. Визначаємо границю стійкості (Δ Р_фlim) кожного елемента – надмірний тиск, за якого елемент отримає середній ступінь руйнування (за середніх руйнувань елемент може бути відновленим силами об’єкта). Будівля цеху має границю стійкості 80 кПа (нижня границя діапазону надмірного тиску для середніх руйнувань); верстати – 25; трубопроводи – 50; кабельні мережі – 30 кПа.
4. Визначаємо границю стійкості цеху в цілому за мінімальним значенням границі стійкості елементів, що входять до складу цеху.

Границя стійкості збирального  цеху Δ Р_фlim = 25 кПа.

Якщо під час вибуху надмірний тиск ударної хвилі  перевищить це значення, то будівля  отримає сильні або повні руйнування, цех вийде з ладу на тривалий час.