Організація праці

За  рахунок вжиття цих заходів можна  зняти 220 штрафних балів та додатково  набрати ще 61,8 бала. У цьому разі початковий ступінь професійного ризику виробництва за впровадження СУОП буде:

Р = [730 – (377 – 37 + 61,8) + 0,1] × 9 × 10⁷ = 2,95 × 10⁴, тобто в межах припустимого ризику, значення якого прийнято в межах 5,001 × 10 ⁵ – 5 × 10⁴ (див. п. 11).

Виходячи  з цього, політику підприємства щодо охорони праці можна визначити як:

• забезпечення здорових та безпечних  умов праці;

• зниження ступеня ризиків виникнення нещасних випадків на виробництві та профзахворювань з урахуванням  соціальної відповідальності, економічної доцільності та технічних можливостей;

• установлення персональної відповідальності кожного працівника за порушення  покладених на нього обов’язків з  охорони праці.

Для реалізації цієї політики, мету в галузі охорони праці можна визначити як досягнення рівня припустимого ризику виникнення нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у 2007 р. за рахунок:

• забезпечення моніторингу впливу шкідливих  і небезпечних виробничих факторів на працюючих та усунення, у першу чергу, найбільш небезпечних з них;

• залучення працівників до активної участі в управлінні охороною праці;

• постійного розгляду керівником підприємства та керівниками структурних підрозділів стану умов та безпеки праці разом із вирішенням виробничих питань;

• підведення підсумків виконання  планів з охорони праці за участі керівника підприємства.

Обов'язки робітників

Робітник  зобов’язаний дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства, для чого:

· перед початком роботи перевіряє справність засобів індивідуального захисту, стан обладнання, пристроїв, інструменту, наявність засобів колективного захисту (огороджень, блокувань, сигналізації, вентиляції тощо). У разі їх несправності сповіщає про це керівника робіт;

· не розпочинає роботу, якщо умови її виконання не відповідають вимогам інструкції з охорони праці;

· виконує тільки ту роботу, яку йому доручено;

· проходить у визначені строки обов’язкові медичні огляди;

· повідомляє керівникові робіт про нещасні випадки, що сталися з ним або колегами по роботі, надає першу допомогу під час нещасних випадків;

· вносить пропозиції до щорічної угоди (колективного договору) з охорони праці;

· несе відповідальність за порушення інструкції з охорони праці, за невиконання своїх обов’язків з охорони праці.

 

7. Ефективність функціональної структури СУОП

 

Впровадження будь-якого заходу характеризується величиною його економічної ефективності, що визначається відношенням економічних результатів, отриманих від впровадження заходу в практику підприємства, до витрат на його здійснення.

Економічна  ефективність визначається з метою:

– вибору оптимального варіанту поліпшення умов і безпеки праці (за сукупними результатами соціальної й економічної ефективності);

– виявлення впливу реалізації заходів щодо поліпшення умов праці  на підставі аналізу показників виробничо-господарської  діяльності підприємства: розмір доходу; величина матеріального збитку, обумовленого нещасними випадками, професійною і загальною захворюваністю, плинністю кадрів тощо;

– обґрунтування  зростання продуктивності праці  за рахунок поліпшення її умов;

– обґрунтування матеріального  і морального стимулювання за розробку і впровадження заходів щодо охорони  праці.

Економічні  результати заходів щодо поліпшення умов і охорони праці виражаються  у вигляді економії ресурсів за рахунок  зменшення втрат, що викликаються аваріями, нещасними випадками і професійними захворюваннями як в економіці в  цілому, так і на кожному підприємстві зокрема.

 Показник ефективності витрат підприємства Е_П на заходи щодо охорони праці – це відношення величини річної економії за рахунок поліпшення умов і безпеки праці до суми витрат (вкладень) підприємства на охорону праці:

Визначення ефективності витрат підприємства на охорону праці передбачає облік двох альтернативних класифікацій економії з поліпшення умов і охорони праці:

• за економічними показниками, обов'язковими для обліку – форми статистичної звітності;
• за показниками, що базуються на зіставленні зміни основних соціально-економічних результатів за певний період часу (зниження рівня травматизму і захворюваності, пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці, скорочення плинності кадрів тощо).

Класифікація витрат підприємства на охорону праці, що підлягають обов'язковому обліку і наводяться в звітах підприємства перед державними органами статистики, передбачає поділ зазначених витрат на п'ять груп. Кожна з цих груп, у свою чергу, складається з декількох  видів витрат.

 

8. План локалізації і ліквідації аварійних ситуацій  
і аварій – ПЛАС

 

Метою плану локалізації  і ліквідації аварійних ситуацій і аварій є планування дій (взаємодії) персоналу підприємства щодо локалізації  і ліквідації аварій і зм'якшення  їхніх наслідків.

Аварія – раптова подія, така як викид небезпечних речовин, пожежа або вибух, внаслідок порушення експлуатації підприємства (об'єкта), що приводить до негайної або наступної погрози для життя і здоров'я людей, навколишнього середовища, матеріальних цінностей на території підприємства або за його межами.

Аварії залежно від  їх масштабу можуть бути трьох рівнів: А, Б й В.

На рівні «А» аварія характеризується розвитком аварії в межах одного виробництва (цеху, відділення, виробничої ділянки), що є  структурним підрозділом підприємства.  

ПЛАС складається  з:

• аналітичної частини, у якій проводиться аналіз небезпек, можливих аварій і їх наслідків;
• оперативної частини, що регламентує порядок взаємодії і дій персоналу, спецпідрозділів і населення (при потребі) в умовах аварії.

Зміст оперативної частини  міняється залежно від рівня  аварії, на який вона поширюється ;

ПЛАС ґрунтується:

• на прогнозуванні сценаріїв виникнення аварій;
• на постійному аналізі сценаріїв розвитку аварій і масштабів їх наслідків;
• на оцінці достатності існуючих мір, що перешкоджають виникненню і розвитку аварії, а також технічних засобів локалізації аварій;
• на аналізі дій виробничого персоналу і спеціальних підрозділів щодо локалізації аварійних ситуацій (аварій) на відповідних стадіях їхнього розвитку.

Для забезпечення ефективної боротьби з  аварією на всіх рівнях її розвитку наказом створюється штаб, функціями  якого є:

• збір і реєстрація інформації про хід розвитку аварії й ужитих мір щодо боротьби з нею;
• поточна оцінка інформації і прийняття рішень щодо оперативних дій у зоні аварії і поза її межами;
• координація дій персоналу підприємства і всіх притягнутих підрозділів і служб, що беруть участь у ліквідації аварії.
• Загальне керівництво роботою штабу здійснює відповідальний керівник робіт щодо локалізації і ліквідації аварій (далі – ВК).

Аналіз небезпеки  підприємства

Аналіз небезпеки підприємства проводиться на підставі розгляду його стану відповідно до вимог типового Положення , міжгалузевої і галузевої  нормативної документації, рекомендацій довідкової і науково-технічної  літератури, а також з урахуванням  аварій і аварійних ситуацій, що відбувалися на аналогічних підприємствах (об'єктах).

На підприємстві виконується  остаточне складання і перевірка  продукції з застосуванням електромонтажних робіт з використанням комплектуючих, протиральних і пакувальних матеріалів, контрольно-вимірювальної апаратури.

Основною небезпекою на підприємства може бути пожежа як наслідок загоряння устаткування або матеріалів.

Оперативна частина  ПЛАС

Оперативна частина ПЛАС розробляється для керівництва  діями персоналу підприємства, добровільних і спеціалізованих підрозділів  з метою запобігання аварійних  ситуацій і аварій на відповідних  стадіях їхнього розвитку або  локалізації їх з метою зведення до мінімуму наслідків аварії для  людей, матеріальних цінностей і  навколишнього середовища, запобігання  її поширення на підприємстві і за його межі, рятування і виводу людей із зони поразки і потенційно небезпечних зон.

Оперативна частина  ПЛАС має:

• план підприємства;
• опис дій персоналу;
• список і схему оповіщення посадових осіб, що повинні бути терміново сповіщені про аварійну ситуацію (аварію);
• список робітників, що залучаються до локалізації аварії, осіб, що дублюють їхні дії при відсутності перших з будь-яких причин, із указівкою місць їхньої постійної роботи, проживання і телефонів;
• перелік інструментів, матеріалів, засобів індивідуального захисту, що повинні бути використані при локалізації аварії, із указівкою місць їхнього зберігання (аварійних шаф);
• обов'язки відповідального керівника робіт, виконавців і інших посадових осіб щодо локалізації аварії;
• інструкцію щодо аварійної зупинки .

Повноваження  й обов'язки відповідального керівника  робіт

Керівництво роботами по ліквідації аварії, рятуванню  людей і зниженню впливу небезпечних  факторів аварії на майно (власність), людей і на навколишнє середовище здійснює ВК. З метою полегшення виявлення ВК серед осіб, що перебувають у місці розташування органа керівництва локалізацією аварії, він повинен мати одяг (каску, куртку і т.д.) яскравого жовтогарячого кольору. Забороняється іншим особам, крім ВК, носити одяг, що пофарбована в аналогічний колір .

Порядок дій у  разі пожежі

1. У разі виявлення  пожежі (ознак горіння) кожний  громадянин зобов'язаний: 

• негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону. При цьому необхідно назвати адресу об'єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище;
• вжити (по можливості) заходів до евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;
• якщо пожежа виникла на підприємстві, повідомити про неї керівника чи відповідну компетентну посадову особу та (або) чергового по об'єкту;
• у разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну тощо).

 

9. Функціональні обов'язки  робітників  
і керівників виробничих підрозділів

 

При розгляді структурної схеми СУОП на підприємстві було відзначено, що це багаторівнева система. Принципова відмінність низової ланки управління охороною праці від усіх наступних полягає в трактуванні поняття «об'єкт управління».

Травматизм як явище формується безпосередньо на робочих місцях, тому в низовій ланці під об'єктом управління розуміють «процес формування безпечних і нешкідливих умов праці безносередньо на будівельних майданчиках, робочих місцях».

Діяльність  робітників і ІТП у цій ланці  управління спрямована на досягнення максимального рівня продуктивності праці при забезпеченні його безпеки («пріоритету життя і здоров'я працівників щодо результатів виробничої діяльності підприємства»).

На  рівні проектів і в організаціях більш високого рівня управління під об'єктом управління розуміють «діяльність структурних підрозділів, функціональних служб, спрямовану на забезпечення здорових і безпечних умов праці».

Повну відповідальність за створення безпечних  і нешкідливих умов праці на підприємстві несе роботодавець, який «зобов'язаний створити на робочому місці в кожному  структурному підрозділі умови праці  відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників  у галузі охорони праці».

З іншого боку працівник зобов'язаний знати  і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці.

Зазначеними положеннями, а також кваліфікаційними характеристиками керівників, спеціалістів і службовців організацій, визначаються функціональні обов'язки робочих і інженерно-технічних працівників структурних підрозділів і функціональних служб.

Крім того, обов'язки з охорони праці несуть і посадові особи, відповідальні за планування, фінансування, організацію і впровадьження заходів щодо забезпечення безпеки праці на робочих місцях.

Конкретизація службових функцій повинна здійснюватися  також правилами і інструкціями з охорони праці, ЄТКД, правил внутрішнього трудового розпорядку. При цьому  враховуються специфічні особливості  конкретних організацій.

Функціональні обов'язки з охорони праці посадових осіб, розробляються на основі діючих нормативних актів, затверджуються керівником організації за узгодженням з відповідними органами Держгірпромнагляду і комітетами профспілок. Вони повинні відповідати сфері їх діяльності і загальним обов'язкам, узгоджуватися між різними інстанціями і службами на різних рівнях управління, а також посадовими особами однієї служби на суміжних рівнях.