Міжнародний стандарт ISO – 26000 «Керівництво з соціальної відповідальності», його основні принципи

 

Найбільшу межу вогнестійкості в будівлях будь-якого ступеня  мають несучі конструкції, найменшу – внутрішні перегородки. Тому вогнестійкість будівлі визначається в певних діапазонах.

Межа вогнестійкості будівельних  конструкцій не завжди може відповідати  вимогам пожежної безпеки, а відтак її потрібно підвищувати.

Для підвищення межі вогнестійкості використовують різні методи вогнезахисту. Методи вогнезахисту залежать від:

• необхідної межі вогнестійкості;
• типу конструкції;
• положення конструкції в просторі;
• виду статичних та динамічних навантажень, що діють на конструкцію;
• температурно-вологісних умов експлуатації;
• агресивності оточуючого середовища;
• естетичних вимог до конструкцій та ін.

Найменшу межу вогнестійкості мають металеві незахищені конструкції. Залежно від температурного режиму пожежі межа їх вогнестійкості має  декілька хвилин – 0,1-0,3 год.

Металеві конструкції  мають велику теплопровідність, швидко прогріваються і втрачають несучу здатність. Тому збільшення їх товщини  не дає позитивного ефекту. Для  захисту цих конструкцій використовують:

• бетонування;
• облицювання цеглою, керамічними плитами;
• цементно-піщану й перлітову штукатурку;
• покриття азбестом і рідким склом;
• покриття, що спучується з утворенням пористих захисних прошарків, що мають високі теплоізоляційні властивості.

Наведені вище методи вогнезахисту металевих конструкцій дають  можливість підвищити межу їх вогнестійкості до нормованих величин (0,5-3 год).

Дерев’яні конструкції мають  незначну теплопровідність, а їх вогнестійкість втрачається через обгорання  конструкцій, а відтак зменшення  площини перетину.

Вогнезахист дерев’яних конструкцій  здійснюється шляхом:

• просочування антипіренами;
• створення термоодягу у вигляді штукатурки;
• облицювання вогнезахисним покриттям (червона цегла, пустотілі керамічні блоки);
• покриття листовим азбестоцементом, сухою гіпсовою або звичайною штукатуркою;
• поверхневої обробки деревини емаллю в 4 шари.

Дерев’яні конструкції, захищені вищенаведеними методами, набувають  властивостей важкогорючих матеріалів і не займаються від малопотужних джерел.

Кам’яні конструкції мають  вогнестійкість, межа якої залежить від  їх товщини, теплофізичних властивостей, способу обігріву. Завдяки своїй  масивності й теплофізичним властивостям, кам’яні конструкції чинять великий  опір вогню в умовах пожежі. Цегляні  конструкції в умовах пожежі витримують нагрівання до 700-900°С, не зменшуючи  своєї міцності і не виявляючи  ознак руйнування. Межа вогнестійкості цегляних стін товщиною 25 см становить 5 год., а стін з пустотілої цегли  – 5,5 год.

Залізобетонні конструкції  досить стійкі в умовах пожежі через  негорючість і невелику теплопровідність. Вони виконують свої функції в  умовах пожежі до 1 год., іноді менше. Дія води при їх гасінні може спричинити вибух бетону й швидке руйнування конструкції. Для підвищення їх вогнестійкості:

• збільшують товщину конструкції;
• вибирають бетон з меншим коефіцієнтом теплопровідності;
• знижують статичні і динамічні навантаження;
• добирають в’яжучі матеріали і відповідні наповнювачі;
• збільшують товщину захисного шару бетону;
• зменшують теплопровідність шляхом нанесення штукатурок чи облицювання;
• добирають арматуру з більш високою критичною температурою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

          ISO 26000 призначений для того , щоб допомогти організаціям внести вклад у стійкий розвиток . Він призначений для того , щоб запропонувати їм не обмежуватися дотриманням законодавства є фундаментальною обов'язком будь-якої організації і невід'ємною частиною її соціальної відповідальності. Він призначений для того , щоб забезпечить взаєморозуміння в галузі соціальної відповідальності та доповнити інші інструменти та ініціативи в галузі соціальної відповідальності , а не для того , щоб замінити їх.

          При застосуванні даного Міжнародного стандарту організації рекомендується враховувати соціальне , екологічне , юридична , культурне, політичне та організаційне різноманітність , а також відмінності в економічних умовах , узгоджуючи при цьому з мждународнимі нормами поведінки .

  ISO 26000 не є стандартом системи менеджменту. Даний     Міжнародний стандарт не призначений для того, щоб запобігти розробці більш конкретних, більш вимогливих національних стандартів або національних стандартів іншого типу.

Фактичні межі вогнестійкості визначаються у більшості  випадків експериментальним шляхом. Суть методу випробувань конструкцій  на вогнестійкість полягає в тому, що зразок конструкції, нагрівають у спеціальній печі та одночасно піддають дії нормативних навантажень. При цьому визначають тривалість часу від початку випробувань до з’явлення одного з граничних станів.

Для захисту горючих будівельних  матеріалів від займання застосовують такі способи: термоізоляцію, вогнезахисне просочування, нанесення вогнезахисного покриття. Термоізоляція досягається при обштукатурюванні дерев'яних конструкцій, обшивці стальними листами по азбесту чи повсті з глиною.

Обробляння горючих матеріалів вогнезахисним покриттям полягає  в тому, що на їх поверхню наносять густий шар спеціальної фарби, що складається  з речовин, які самі по собі не горять, досить довго не руйнуються у вогні  й мають низьку теплопровідність. Вогнезахисне просочування здійснюється антипіренами та їх водними розчинами (рідке скло, фтористий натрій, хлористий  кальцій тощо). Цей спосіб обробляння деревини ефективніший, ніж покриття вогнезахисною фарбою, однак дорожчий та більш трудомісткий.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Зеркалов Д. В. Охорона праці в галузі [Текст] : підручник / Д. В. Зеркалов. – К. : Основа, 2011. – 551 с.
2. Катренко Л. А. Охорона праці [Текст] : навч. посіб. / Л. А. Катренко, Ю. В. Кіт, І. П. Пістун. – Суми : Університетська книга, 2009. – 540 с.
3. Основи охорони праці [Текст] : навч. посіб. / П. С. Атаманчук
4. В. В. Мендерецький, О. П. Панчук, О. Г. Чорна. – К. : ЦУЛ, 2011. – 224
5. Русаловський А. В. Правові та організаційні питання охорони праці [Текст] : навч. посіб. / А. В. Русаловський. – К. : Університет «Україна», 2009. – 295 с.
6. Міжнародний стандарт ISO 26000 : 2010 «Настанова по соціальній відповідальності». ISO 26000: 2010 (Draft) Guidance on Social Responsibility [Електронний ресурс] / Энциклопедия по охране и безопасности труда МОТ. – Режим доступу : http://base.safework.ru/iloenc. – Назва з екрану.