Завдання страхування від нещасного випадку. Принципи і види страхування

ВСТУП

 

Страхування від нещасних випадків є досить могутнім фінансовим механізмом, яке дозволяє зберегти на колишньому рівні матеріальний добробут людей у випадку отримання травми, інвалідності або настання смерті застрахованої особи.

Метою роботи є дослідження сутності поняття «страхування від нещасного випадку», а також визначення основних видів, загальниз принципів і завдань, якими керуються Фонди соціального страхування при відповідальному викнонанні покладених на них функцій за для підтримки населення у разі таких випадків.

Наявність нещасних випадків на даний час має високий рівень, часто вони призводять до втрати працездатності або загибелі застрахованих або ж травматизму, тому ця тема є актуальною сьогодення і варта постійної уваги та дослідження за удосконаленням вимог щодо безпеки від настання нещасних випідків.

У небезпечних  зонах діють або періодично виникають  фактори, небезпечні для життя й здоров’я людини. При цьому стан умов праці, за якого виключене діяння на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів Тому, за допомогою Фонду страхування здійснюється соціальний захист, соціальна підтримка або ж допомога, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Дослідження страхування від нещасного випадку є важливим завданням сьогодення, а тому відіграє значну роль у житті не тільки кожного громадянина України, а й взагалі всього населення світу, а насамперед тих, хто через будь-які незалежні від них обставини втратили можливість самостійно забезпечувати себе.

 

 

 

 

ЗАВДАННЯ СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ. ПРИНЦИПИ І ВИДИ СТРАХУВАННЯ

 

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Система страхування  від нещасних випадків у своєму розвитку пройшла ряд етапів, протягом яких змінювалася її законодавча, нормативна, методична, організаційна та економічна база.

Свій початок страхування  від нещасних випадків бере з ХІХ століття, хоч згадки про таке страхування були ще в XVII-XVIII століттях. Інтенсивний розвиток страхування від нещасних випадків у Росії та Україні можна віднести до початку ХХ століття.

Суб’єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках – члени їхніх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Об’єктом страхування  від нещасного випадку є життя  застрахованого, його здоров’я та працездатність [4]. Також можуть входити майнові інтереси застрахованої особи, які пов’язані з тимчасовим чи постійним зниженням доходу або додатковими втратами через смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку.

Таким чином, страхування від нещасних випадків – вид особистого страхування, що традиційно здійснюється з метою надання допомоги застрахованим особам у разі тимчасової або постійної втрати працездатності внаслідок впливу раптової, короткочасної, непередбаченої та незалежної від волі застрахованої особи події [2].

Досвід страхування  від нещасних випадків свідчить, що воно може здійснюватись у різних формах, але при цьому зберігається єдиний соціально-економічний зміст.

За видами страхування  від нещасних випадків поділяється  так:

1. Індивідуальне – у даному разі страхувальником є фізична особа, яка укладає договір стосовно самої себе або іншої фізичної особи, а сплата страхових платежів здійснюється за рахунок застрахованих;
2. Колективне – коли страхувальником є юридична особа (підприємство або організація), яка укладає договір страхування на користь своїх працівників, і сплата страхових платежів здійснюється за рахунок організацій, з якими застраховані перебувають у трудових або інших передбачених законом відносинах.

Удосконалення індивідуального  та колективного страхування відбувається насамперед за рахунок розширення обсягів страхової відповідальності, контингенту страхувальників і застрахованих, підвищення рівня страхового забезпечення, платоспроможності страховиків, спрощення порядку та механізму виплат [5].

Розглядаючи страхування  від нещасних випадків, слід мати на увазі, що Закон України «Про страхування» чітко визначає види та поняття добровільного і обов’язкового страхування.

Обов’язкові види страхування  запроваджуються законами України. З метою захисту інтересів  не лише окремих страхувальників, а  й усього суспільства в цілому та його складових зокрема здійснюється обов’язкове страхування в порядку та за умовами, що їх затверджує Кабінет Міністрів України.

Добровільне страхування  здійснюється на підставі договору між  страхувальником і страховиком. Умови та порядок проведення страхування визначаються правилами, які встановлюються страховиком самостійно, але з урахуванням чинного законодавства [5].

Завданнями страхування  від нещасного випадку є:

1. проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, спричинених умовами праці;
2. відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;
3. відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їхніх сімей [3].

Держава гарантує всім застрахованим  громадянам забезпечення прав у страхуванні  від нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання.

Законодавство про страхування  від нещасного випадку складається  з Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про охорону праці», Закону Україні «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів. Дія Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їхніх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-субєктів підприємницької діяльності [3].

Основні принципи страхування  від нещасного випадку:

1. паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;
2. своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;
3. обов’язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності;
4. надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;
5. обов’язковість сплати страхувальником страхових внесків;
6. формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;
7. диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;
8. економічна зацікавленість суб’єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;
9. цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

Варто зазначити, що страхування від нещасного випадку проводить Фонд соціального страхування від нещасних випадків – некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджує її правління, яка є юридичною особою. Державний стандарт України «Охорона праці. Терміни і визначення» дає визначення небезпечного виробничого фактора як такого, що у певних умовах може призвести до травми або іншого раптового погіршення здоров’я працівника [6].

У разі настання страхового випадку  Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобовязаний у визначеному законодавством порядку поставити такі для себе завдання до виконання:

1) своєчасно та в повному обсязі  відшкодовувати шкоду, заподіяну  працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:

а) допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

б) одноразову допомогу в разі стійкої  втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

г) пенсію за інвалідністю внаслідок  нещасного випадку на виробництві  або професійного захворювання;

ґ) пенсію у зв’язку з втратою годувальника, який помер унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

д) грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому;

2) організувати поховання  померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов;

3) сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настання нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;

4) організувати цілеспрямоване  та ефективне лікування потерпілого  у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних  закладах або на договірній  основі в інших лікувально-профілактичних  закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров’я застрахованого;

5) забезпечити потерпілому, разом із відповідними службами охорони здоров’я, за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної, раціонально організованої медичної допомоги, яка повинна охоплювати:

а) обслуговування вузькопрофільними лікарями та лікарями загальної практики;

б)   догляд медичними сестрами удома, в лікарні або в іншому лікувально-профілактичному закладі;

в)    акушерський та інший догляд удома або в лікарні під час вагітності та пологів;

г)   утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії або в іншому лікувально-профілактичному закладі;

ґ) забезпечення потрібними лікарськими засобами, протезами, ортопедичними, коригуючими виробами, окулярами, слуховими  апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів). З метою найповнішого виконання функцій Фонд соціального страхування від нещасних випадків створює спеціалізовану медичну та патронажну службу соціального страхування.

6) вжити всіх необхідних  заходів для підтримання, підвищення  та відновлення працездатності  потерпілого;

7) забезпечити згідно  з медичним висновком домашній  догляд за потерпілим, допомогу  у веденні домашнього господарства (або компенсувати йому відповідні витрати), сприяти наданню потерпілому, який проживає в гуртожитку, ізольованого житла;

8) відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого у власних навчальних закладах або на договірній основі в інших закладах перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здоров’я або заподіяння моральної шкоди потерпілий не може виконувати попередню роботу; працевлаштовувати осіб зі зниженою працездатністю;

9) організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи з іншими зацікавленими суб’єктами підприємницької діяльності; компенсовувати витрати виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої продукції, за рахунок Фонду;

10) у разі невідкладної  потреби надавати інвалідам разову  грошову допомогу, допомогу у  вирішенні соціально-побутових питань  за їх рахунок або за рішенням  виконавчої дирекції Фонду та  її регіональних управлінь – за рахунок Фонду[5].

Таким чином, Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить ряд заходів, керуючись певними принципами, що спрямовані на запобігання нещасним випадкам, усунення загрози здоров’ю працівників, спричиненої умовами праці, у тому числі:

1)  надає страхувальникам потрібні консультації, сприяє у створенні ними та реалізації ефективної системи управління охороною праці;

2)   бере участь: у розробленні центральними органами виконавчої влади національної та галузевих програм поліпшення стану безпеки, умов праці і виробничого середовища та їх реалізації; у навчанні, підвищенні рівня знань працівників, які вирішують питання охорони праці; в організації розроблення та виробництва засобів індивідуального захисту працівників; у проведенні наукових досліджень у сфері охорони та медицини праці;