Прийоми економ аналізу показників фінансової звітності

Затвердження звітності  підприємства відповідним органом  оформляється актом (висновком) у якому  дається також оцінка діяльності підприємства щодо підвищення ефективності його діяльності.

 

1.2Методи аналізу фінансової звітності підприємства

 

Міжнародна практика розробила  певні методи аналізу фінансової звітності, які ґрунтуються на різноманітних  абсолютних та відносних типових  показниках, що дають можливість не тільки проводити аналіз статей балансу підприємства, але і робити порівняльний аналіз по ряду підприємств окремої галузі господарства або таких, що займаються аналогічними видами діяльності. Такі співставлення звичайно проводяться не тільки за звітний період, але і за ряд років, що відображає доволі тривалий період діяльності підприємства. Це дозволяє визначати тенденції розвитку підприємства на перспективу, що має велике значення в практичній діяльності, оскільки підприємства здійснюють як довгострокове, так і середньострокове та поточне планування своєї діяльності.

Основними методами аналізу  звітності є наступні:

• читання звітності;
• горизонтальний аналіз;
• вертикальний аналіз;
• трендовий аналіз;
• розрахунок фінансових коефіцієнтів.

Читання звітності - це вивчення абсолютних показників, представлених у звітності. Шляхом читання звітності визначають майновий стан підприємства, коротко - і довгострокові інвестиції, джерела фінансування власного капіталу, оцінюються зв’язки між постачальниками і покупцями, виручка від діяльності та прибуток звітного року.

Горизонтальний  аналіз - дозволяє визначити абсолютні і відносні зміни різних статей звітності у порівнянні з попереднім роком, півріччям чи кварталом.

Для визначення змін у  господарській політиці підприємства більш, ніж за два послідовних роки, застосовується аналіз тенденцій розвитку (аналіз тренду), який є варіантом горизонтального аналізу.

Аналіз тенденцій розвитку передбачає використання індексів. При  розрахунку індексів значення базисного року приймається за 100%. Відповідно до цього розраховуються індекси для інших років. Базисним роком обирається той рік, показники якого є типовими, характерними для здійснення підприємницької діяльності за нормальних умов. При цьому слід обирати тільки значимі показники.

На відміну від горизонтального  аналізу, що показує динаміку статей фінансової звітності за ряд років, вертикальний аналіз є аналізом внутрішньої структури звітності. При проведенні такого аналізу ціла частина приймається за 100% і обчислюється питома вага кожної її складової. Такими цілими частинами може бути валюта балансу (Актив, Пасив), обсяг реалізації у Звіті про фінансові результати. За допомогою цього методу аналізу з’ясовують, яку частку у групі або підгрупі становить конкретна стаття, що дозволяє визначити вплив показника цієї статті на діяльність підприємства.

Оцінити фінансову звітність  підприємства допомагають різні  фінансові коефіцієнти, які показують  фінансові пропорції між різними  статтями звітності.

Фінансові коефіцієнти можна умовно поділити на чотири групи:

показники ефективності виробничої діяльності;

показники ділової активності;

показники ліквідності;

показники фінансової стійкості.

 

В залежності від конкретних цілей та завдань можна виконати фінансовий аналіз різного ступеня деталізації. Єдиної методики немає, тому аналітики використовують різноманітні набори показників.

У світовій практиці фінансові  коефіцієнти як показники діяльності підприємства публікуються в річних звітах компаній. При цьому кожна  компанія, звичайно, має свій набір таких коефіцієнтів і їх власну систематизацію. Американські фірми найчастіше наводять в річному звіті набір з 10-15 показників.

Найчастіше оцінку фінансового  стану проводять за допомогою  фінансових коефіцієнтів, розрахованих на підставі показників балансу і Звіту про фінансові результати. За допомогою цього способу вивчаються такі важливі аспекти фінансового стану і результатів діяльності підприємства, як ліквідність, довгострокова платоспроможність, рентабельність.

Проте, перш ніж користуватись інформацією бухгалтерських звітів, треба переконатися в її достовірності, впевнитися у правильності їх заповнення і точності зроблених арифметичних підрахунків при виведенні окремих показників. Узгодженість показників різних форм звітності, в основному, перевіряють зіставленням. Деякі показники входять до різних звітних форм і, отже, при правильному складанні звіту обов’язково повинні збігатися.

Необхідно пам’ятати, що будь-який висновок та найбільш ефективна  рекомендація, зроблені за результатами аналізу, можуть бути поставлені під сумнів, якщо документи не перевірені та належним чином не підготовлені.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3 Економічний аналіз результатів діяльності підприємств.

 

Економічний аналіз є методом вивчення економічних об’єктів, процесів, явищ та взаємозв’язків між ними за допомогою економічних показників.

 

 Метою економічного аналізу є характеристика стану господарюючих суб’єктів, їх результатів діяльності та визначення і кількісна оцінка факторів, що на них впливають.

Основні задачі аналізу:

1. Визначення базових показників для планування майбутньої діяльності.
2. Оцінка результатів діяльності підприємства та окремих структурних підрозділів.
3. Визначення резервів та шляхів підвищення ефективності господарювання.
4. Підготовка матеріалів для вибору оптимальних управлінських рішень.

Предметом економічного аналізу є методика вивчення фінансово-господарської діяльності підприємств, їх структурних підрозділів чи об’єднань з метою підвищення ефективності діяльності.

Показники:

1. Випуск продукції в вартісному та натуральному виразі.
2. Кількість спожитих матеріальних ресурсів.
3. Чисельність промислово-виробничого персоналу.
4. Вартість основних виробничих фондів.
5. Продуктивність праці.
6. Матеріаловіддача.
7. Фондовіддача.
8. Фондоозброєність.
9. Собівартість продукції.
10. Дохід від реалізації продукції.
11. Валовий прибуток.
12. Операційний прибуток.
13. Чистий прибуток.
14. Рентабельність виробництва продукції.
15. Рентабельність продаж.
16. Рентабельність загальна (активів).
17. Рентабельність власного капіталу.

 

Принципи економічного аналізу:

1. Принцип науковості.

Передбачає використання найновіших досягнень економічних, технічних, фундаментальних, соціальних наук і методології аналізу господарської  діяльності.

2. Принцип об’єктивності аналітичних висновків.

Передбачає дослідження  реальних явищ і процесів господарської діяльності, причинно-наслідкових взаємозв’язків за достовірними даними, використання офіційної статистичної та фінансової звітності.

3. Принцип системності і комплексності.

Вимагає розгляду всіх явищ і процесів господарської діяльності як складових єдиної системи, що взаємопов’язані. Кожен об’єкт можна представити як систему, що складається з основних елементів: вхід, процесор, вихід, зворотній зв’язок.

4. Принцип оперативності.

Вимагає проведення економічного аналізу своєчасно і чітко  з негайним втіленням в життя його висновків.

5. Принцип конкретності і дієвості.

Вимагає дослідження актуальних питань і головних напрямків господарської  діяльності та використання висновків  і рекомендацій в подальшому управлінні підприємством.

 

 

До основних завдань економічного аналізу відносяться:

1. Об’єктивна оцінка роботи підприємства.
2. Визначення впливу факторів і причин відхилень від прогнозованих та запланованих.
3. Визначення та організація використання резервів підвищення ефективності виробництва, підготовка відповідних управлінських рішень.
4. Дослідження новацій, аналіз їх ефективності та сприяння їх поширенню.
5. Дослідження конкурентноздатності підприємства та кон’єктури ринку.
6. Визначення реальності і напруженості планових завдань.

 

Як правило, виконання  цих завдань проводиться в три основних етапи:

1. Попередня оцінка і збір інформації (підготовчий етап).
2. Визначення відхилень від бази порівняння, аналіз факторів і причин впливу на результативні показники (аналітичний етап).
3. Узагальнення результатів аналізу, розробка висновків та пропозицій (заключний етап).

 

Аналітичний процес складається  з кількох видів самостійних  робіт, кожна з яких поділяється  на самостійні операції.

Аналітична  операція – це сукупність дій над цифровим матеріалом з метою отримання аналітичних показників.

Бувають трьох видів:

1. Механічні – пошук і отримання різноманітних нормативних, звітних та поза облікових даних, їх фіксація, запис у формі таблиць, передача і зберігання.
2. Переробка – виконання різноманітних аналітичних розрахунків за допомогою методів економічного аналізу та інших дій, а також систематизація, групування і упорядкування отриманих досліджень.
3. Творчі – складення і формування аналітичних висновків, розробка рекомендацій та пропозицій щодо подальшого управління господарськими процесами; використання нестандартних і новітніх способів обробки аналітичної інформації та її упорядкування.

Всі типи операцій тісно  взаємопов’язані. Вдосконалення економічного аналізу іде в напрямку скорочення, спрощення механізації механічних та переробних операцій, а застосування системного підходу дозволяє формалізувати та уніфікувати творчі операції.

Економічний аналіз базується  на дослідженні ряду аналітичних  показників господарської діяльності, що сформовані в систему.

Система показників –  це впорядкована їх множина, в якій кожен показник дає кількісну чи якісну характеристику певної сторони господарської діяльності, має властивості звідності (агрегування) і подільності, пов’язаний з іншими, але не дублює їх (наприклад, таблиця основних техніко-економічних показників).

Аналітичні показники можна класифікувати за рядом ознак:

1. По відношенню до результату діяльності:
• факторні – впливають на результативні.
• результативні – показники, що зазнають впливу різних факторів.
2. За змістом досліджуваних економічних явищ:
• кількісні – характеризують розміри об’єктів, ресурсів.
• якісні – характеризують суттєві властивості та ефективність використання ресурсів.
3. За характером відображення економічних явищ:
• натуральні;
• умовно-натуральні;
• вартісні;
• трудові.
4. За ступенем охоплення:
• загальні – характеризують результати роботи підприємства, незалежно від галузі.
• часткові – мають галузеву специфіку.

Теорія економічного аналізу розробила широку класифікацію його видів в залежності від функцій, ситуацій та періодів проведення аналітичної  роботи. Така класифікація складена за певними ознаками:

1. за відношенням до користувачів;
2. за періодом дослідження;
3. за методикою проведення (методичним напрямком);
4. за метою проведення;
5. за ступенем охоплення матеріалу;
6. за аспектами управління;
7. за специфікою завдання.

За відношенням до користувачів аналітичною інформацією економічний аналіз поділяється на два види:

• зовнішній аналіз;
• внутрішній аналіз.

Зовнішній аналіз виконується  сторонніми (зовнішніми) користувачами:

• статистичні органи;
• податкові служби;
• акціонери;
• інвестори;
• кредитори;
• партнери.

Інформаційною базою  для зовнішнього аналізу є  форми фінансової та іншої звітності.

Внутрішній аналіз проводиться  на основі всієї можливої інформації і його користувачами є:

• управлінці;
• керівники;
• спеціалісти підприємства.