Управление государственными предприятиями

ЗМІСТ

 

ВСТУП 3

 

Розділ 1. ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА 9

1.1. Поняття та ознаки державного підприємства 9

1.2. Види державних підприємств…………………………...…………..……..12

1.3. Правовий режим майна державних підприємств України 20

 

Розділ 2. УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ 31

2.1. Поняття та сутність управління державними підприємствами 31

2.2. Організаційна система управління державними підприємствами 43

2.3. Управління фінансовою діяльністю державних підприємств 53

 

Розділ 3. ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ 67

3.1. Іноземний досвід правового регулювання управління державними підприємствами 67

3.2. Основні напрями удосконалення системи управління державними підприємствами в Україні 82

 

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ 95

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 101

 

 

Вступ

 

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку економіки України у ринкових господарських відносинах беруть участь суб'єкти господарювання різних форм власності та організаційно-правових форм. Здавалося б, поява нових суб'єктів господарювання витісняє державні підприємства на другий план у господарському житті. Однак у сучасному світі немає жодної країни, де б держава активно не займалася господарською діяльністю.

Державні  підприємства є важливим інструментом здійснення економічної політики держави. Традиційно в світовій практиці у  власності держави або під  її контролем перебувають великі компанії в авіакосмічній, нафтогазовій, енергетичній, транспортній та інших  галузях, які, значною мірою, визначають перспективи національного розвитку.

У багатьох країнах масштаби державної власності  останнім часом значно розширилися  в результаті проведення заходів, спрямованих  на врятування від банкрутства підприємств, що зазнали впливу світової фінансової кризи, однак повинні продовжувати свою діяльність з огляду на необхідність забезпечення публічних інтересів.

Державні  підприємства не є новими суб'єктами господарських відносин в Україні, адже вони існували і домінували при  адміністративно-командній системі  та продовжують існувати при ринковій. При цьому економічні зміни не зумовили зміну матеріальної основи їх функціонування, оскільки сучасне  державне підприємство в Україні  залишається підприємством, яке  діє на базі відокремленого державного майна.

Водночас  зміна економічної та політичної ситуації в нашій державі, так  само як і в інших постсоціалістичних країнах, не могла не позначитися  на правовому становищі державних  підприємств. Нові умови існування  вплинули і на організаційно-правові  форми державних підприємств (зокрема, з'явилися казенні державні підприємства, національні (державні) акціонерні компанії) і на правовий режим їх майна, і на їх компетенцію (з'явилася свобода вибору видів господарської діяльності, формування господарських зв'язків шляхом укладання договорів тощо).

Отже, навіть з переходом до ринкових засад  господарювання, державні підприємства різних організаційно-правових форм відіграють значну роль в економіці України.

В результаті радикальних соціально-економічних  перетворень початку 90-х років  минулого сторіччя в Україні правовий режим майна державної форми  власності та правовий статус державних  підприємств як основних суб'єктів, що здійснюють свою діяльність на базі такого майна,  зазнали суттєвих змін як позитивного, так і негативного  характеру. При цьому більшою  мірою негативні наслідки торкнулись державних підприємств, які  повинні  були стати в один ряд із усіма  іншими суб'єктами господарювання змішаної економіки, проте  через низку  чинників не змогли цього зробити, а  ті, що сприйняли нові умови господарювання, були корпоратизовані чи приватизовані.

Водночас  на відносно невелику частку підприємств  цього сектора економіки обсяг  продукції, що виготовляється та реалізується ними, залишається достатньо вагомим. Разом з тим, аналіз діяльності державних  підприємств вказує на наявність  багатьох проблем, причинами яких є  незавершеність рішення таких аспектів їх правового статусу, як місце і  роль цих підприємств в системі  суб'єктів господарювання, майнова  основа їх створення та функціонування, їх господарська компетенція, відповідальність тощо.

Серед численних  проблем, які постають у процесі  вдосконалення відносин державної  власності, центральною є проблема організаційно-правового забезпечення управління державним майном. Адже, в сучасних умовах, як засвідчує  практика, значним джерелом доходів, які надходять до Державного бюджету України за результатами управління державним майном, є здебільшого приватизація державного майна.

Правова основа статусу державних підприємств  в даний час представлена  Цивільним  кодексом України (ЦК України), Господарським  кодексом України (ГК України), Законом  України "Про управління об'єктами державної власності", іншими законами та безліччю підзаконних нормативно-правових актів.

Проте в  існуючому законодавстві визначено  тільки загальні положення статусу  державних підприємств, закріплено окремі особливості та передбачена  необхідність прийняття спеціального закону про їх статус, який до цього  часу не прийнято.

У науковій літературі питанням правового статусу  державних підприємств надавалася увага в роботах: Г.О. Аксеньонка, В. Андрєєва, І.Бондаренко, С.Н. Братуся, А.Венедіктова, Л.Винара, О.Вінник, Д.М. Генкіна, О.Дзери, О.В. Карасса, Ю.М. Козлова, С.М. Корнєєва, В.К. Мамутова, Б.Розовського, Ю.К. Толстого, О.М. Трубінера, B.Щербини, В.О. Супова, В.Якушева та інших.

У сучасних умовах вихідні науково-теоретичні засади державного управління (в тому числі у сфері управління державним  майном) сформульовані насамперед у  працях сучасних вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі теорії держави і  права, науки конституційного та адміністративного права, а також  теорії державного управління, зокрема: В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, Г.В. Атаманчука, І.Л. Бачило, Ю.П. Битяка, Л.В. Коваля, В.О. Козбоненка, Ю.М. Козлова, І.Б. Коліушка, А.М. Колодія, В.К. Колпакова, В.В. Копєйчикова, Є.Б. Кубка, В.П. Нагребельного, Н.Р. Нижник, В.Ф. Погорілка, В.В. Цвєткова, В.М. Шаповала та багатьох інших.

Крім того, проблеми державної власності, включаючи питання управління державним  майном досліджувалися в різних аспектах у працях О.В. Дзери, В.В. Костицького, Н.С. Кузнецової, Л.Ю. Мельника, С.І. Пересунька, О.А. Підопригори, І.В. Спасібо-Фатєєвої, В.І. Семчика, Д.М. Притики, Я.М. Шевченко, Ю.С. Червоного та інших вчених. Вагомий внесок у вивчення проблеми правового режиму та управління державної власності здійснили російські вчені С.С. Алексєєв, Е.Х. Браєва, В.Г. Голубцов, В.О. Дозорцев, І.В. Єршова, В.І. Кошкін, Е. В. Талапіна та ін.

Мета дослідження  є виявлення на основі відповідного аналізу чинного законодавства України загальних закономірностей організаційно-правового забезпечення управління державними підприєствами, а також розробка відповідних пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення державного управління у цій сфері.

Завдання дослідження:

• визначити особливості держави як суб’єкта права державної власності та суб’єкта управління державним майном, основне функціональне призначення державного майна;
• розкрити поняття та зміст управлінської діяльності у сфері управління державним майном;
• визначити систему нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері управління державним майном, здійснити їх класифікацію та запропонувати пропозиції щодо можливого удосконалення законодавства у цій сфері;
• визначити систему органів виконавчої влади, що здійснюють управління державним майном, здійснити їх класифікацію та встановити їх роль в управлінні державним майном;
• визначити форми управління у сфері управління держаним майном;
• визначити систему та природу методів державного управління у сфері управління державним майном.

Об'єкт дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення управління державними підприємствами органами виконавчої влади.

Предметом дослідження є організаційно-правові засади управління державними підприємствами.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що магістерська дипломна робота є комплексним науковим дослідженням, яке присвячене теоретичним та практичним проблемам організаційно-правового забезпечення управління державними підприємствами.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що сформульовані в дипломній роботі теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть бути використані в процесі удосконалення правового регулювання у сфері управління державними підприємствами.

Методи дослідження. Методологічну основу магістерського дослідження становить сукупність загальних і спеціальних методів наукового пізнання соціальних явищ і процесів, в тому числі державно-правових. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження було використано наступні методи:

порівняльно-правовий застосовувався для аналізу зарубіжного  досвіду використання та управління державного майна. Використання цього  методу дало змогу провести порівняльний аналіз правового регулювання, використання та управління державним майном в  зарубіжних країнах і в Україні.

формально-логічний метод використовувався в процесі  аналізу нормативно-правової бази управління державним майном надав можливості здійснити її класифікацію.

системний аналіз надав можливість здійснити  комплексне дослідження управлінських  взаємовідносин, їх суперечностей, розвитку та змін у системі органів виконавчої влади як в цілому так і її складових.

структурно-функціональний застосовувався при дослідженні  системи виконавчої влади, які здійснюють управління державним майном, через  аналіз повноважень органів, як засобу здійснення їх функцій та завдань.

Структура магістерської визначається метою та завданнями дослідження і складається з вступу, трьох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків і списку використаних джерел.

Загальний обсяг роботи становить 107 сторінок, в тому числі список використаних джерел – 7 сторінок (78 найменування).