Адміністративні стягнення

                      Міністерство освіти і науки України                                                      Київський Національний Університет Будівництва і Архітектури

 

 

                                        

 

 

 

 

                                          Реферат на тему:

 

                             „Адміністративні стягнення”

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                         Виконав:      гр. ЗПМ – 52

                                                                                            Кучук С.В.          

                                                                   Перевірив: ас.  Бартошко О.А.

 

 

                                               

 

 

                                            Київ-2012

 

                                       План:

 

 

1) Адміністративне стягнення

2) Види адміністративних стягнень :

2.1) Попередження.

2.2) Штраф.

2.3) Сплатне вилучення предмета.

2.4) Конфіскація предмета.

2.5) Позбавлення спеціального права.

2.6) Виправні роботи.

2.7) Адміністративний  арешт

3) Стягнення  разові і тривалі 

4) Право особи , яка притягується до адміністративної відповідальності

5) Список  використаної літератури 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1). Адміністративне стягнення - захід відповідальності, що застосовується з метою виховання особи, яка скоїла адміністративний проступок, а також попередження скоєння нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Адміністративним  правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає  на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом  передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне стягнення зазвичай знаходить свій прояв у моральному чи матеріальному  впливі на правопорушника. Окремі види стягнень можуть одночасно поєднувати в собі моральне засудження, матеріальний вплив і тимчасове обмеження  прав правопорушника. Зокрема, такі наслідки наступають за адміністративного арешту, позбавлення спеціальних прав і  виправних робіт.

Загалом, усі стягнення, будучи пов'язаними  між собою, утворюють єдину систему, що базується на підставах і меті їх застосування, можливості їх взаємозаміни. У цьому процесі основним чинником є мета, передбачувана стягненням. Мету стягнення складають: покарання  правопорушника, припинення протиправного  вчинку, відновлення порушених правовідносин, виправлення правопорушника та попередження можливих із його боку нових проступків, а також відшкодування завданих проступком збитків.

2). Види адміністративних стягнень закріплено в Кодексі України про адміністративні правопорушення (статті 23-32). До них законодавець відносить такі види: попередження; штраф; сплатне вилучення або конфіскація предмета, що став знаряддям учинення чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскація грошей, одержаних завдяки вчиненню адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, полювання); виправні роботи; адміністративний арешт.

Законодавством  України може бути передбачено адміністративне  видворення за межі держави іноземних  громадян та осіб без громадянства за вчинки, що грубо порушують громадський  порядок.

Слід  зазначити, що сплатне вилучення  та конфіскація предметів можуть застосовуватись і як основні, і  як додаткові адміністративні стягнення. За одне адміністративне правопорушення може бути накладено або основне, або основне й додаткове стягнення.

Сплатне вилучення предмета, що став знаряддям  вчинення чи безпосереднім об'єктом  адміністративного правопорушення, полягає у примусовому вилученні  предмета з подальшою реалізацією  та поверненні суми колишньому власникові з утриманням суми, що була пов'язана  з затратами реалізації вилученого предмета (наприклад, вилучення мисливської  рушниці та боєкомплекту до неї).

Наявність у системі адміністративних стягнень різних за характером і ступенем тяжкості санкцій дає можливість зважити  на суспільну небезпеку правопорушення та особу правопорушника.

2.Ст. 24 КпАП установлює такі види адміністративних стягнень; 1) попередження; 2) штраф; 3) сплатне вилучення предмета; 4) конфіскація предмета; 5) позбавлення спеціального права; 6) виправні роботи; 7) адміністративний арешт.

2.1). Попередження як захід адміністративного стягнення - це офіційний осуд від імені держави протиправного діяння. Попередження є заходом виховного характеру, що засвідчує офіційну негативну оцінку поведінки правопорушника з боку державного органу (посадової особи) про недопущення скоєння протиправних дій. Цей вид стягнення застосовується за незначні правопорушення. Виноситься попередження в письмовій формі.

2.2). Штраф - це грошове стягнення, яке може визначатися величиною, кратною неоподатковуваному мінімуму доходів громадян, вартості предмета, що є безпосереднім предметом адміністративного проступку, вартості товарів, робіт, послуг, сумі несплачених податків, зборів, доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації продуктів (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, місячному фонду заробітної плати підприємства, установи, організації. Штраф передбачено як вид стягнення за будь-яке скоєне адміністративне правопорушення. Цей вид стягнення впливає на матеріальне становище правопорушника. У деяких випадках передбачається накладення штрафу на правопорушника на місці скоєння адміністративного правопорушення.

2.3). Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вилучення або безпосереднім об’єктом адм. правопорушення - примусове вилучення цього предмета з подальшою реалізацією і передачею вирученої суми колишньому власникові за відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.

2.4). Конфіскація предмета; грошей, одержаних внаслідок вчинення адм. правопор. - примусова безоплатна передача цього предмета у власність держави. Конфіскація предмета, що став безпосереднім засобом скоєння чи об'єктом адміністративного правопорушення, полягає у примусовій безоплатній передачі цього предмета на користь держави. Конфіскації підлягає тільки той предмет, що перебуває в особистій власності правопорушника, якщо інше не передбачене законодавством держави. Зокрема, предмети контрабанди підлягають конфіскації незалежно від того, кому вони належать.

Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного  правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави.

Дане  стягнення застосовується органами адміністративної юрисдикції (найчастіше суддями, митними органами, органами внутрішніх справ), як правило, як додаткове стягнення (статті 46; 85; 133; 160; 162 та ін.). Як основне адміністративне стягнення конфіскація передбачена тільки за порушення деяких митних правил (статті 208 і 209). Адміністративно-правова конфіскація завжди є спеціальною (має спеціальний характер). Це означає, що конфіскується не все майно і не будь-які предмети. Конфіскація провадиться тільки щодо речей, безпосередньо зв'язаних із проступком і прямо названих у законі (рушниць та інших знарядь полювання, предметів спекуляції тощо).

У ст. 29 КпАП підкреслено, що конфіскувати можна лише предмет, який є в особистій власності порушника, якщо інше не передбачено законодавчими актами. Справа в тому, що конфісковувати річ, що не належить правопорушнику, — означає, покарати власника майна, який не вчинив правопорушення і не підлягає адміністративній відповідальності (на жаль, у практиці подібні випадки мають місце). Конфіскований предмет переходить з особистої власності у власність держави.

Вилучення предметів як. запобіжна міра адміністративних правопорушень застосовується тільки в несудовому порядку. Її підставою є статті 260 і 265 КпАП, а також інші чинні нормативні акти. Застосовується вона посадовими особами органів, які перелічені в статтях 234, 234, 262, 264 КпАП (органи державної податкової адміністрації, митного контролю, контрольно-ревізійної служби, МВС та ін.). Таке вилучення допускається щодо предметів, обіг яких обмежений (вони заборонені до продажу, носіння, перевезення, пересилки) або предметів, що можуть знаходитися в обігу за умови дотримання встановлених правил.

Так, відповідно до п. 22 ст. 11 Закону "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р. її робітникам надане право вилучати при необхідності зброю, боєприпаси, вибухові речовини і матеріали; відповідно до п. 9 ст. 5 Закону "Про захист прав споживачів" (у редакції від 15 грудня 1993 р.) робітники  Державного комітету України у справах  захисту прав споживачів мають право  вилучати неякісні товари; робітникам митних органів надане право вилучати предмети, що є безпосередніми об'єктами порушення митних правил (ст. 128 Митного  кодексу України).

Вилучені  в порядку припинення правопорушення предмети зберігаються до розгляду адміністративної справи. Після розгляду справи щодо цих предметів приймається рішення  або про їх конфіскацію, або повернення власнику, або про їх оплатне вилучення.

Конфіскація як одне з додаткових покарань за вчинення злочинів (статті 23 і 35 КК) провадиться  винятково за вироком суду, є додатковим покаранням за скоєний злочин, може поширюватися на все майно засудженого  або його частину, незалежно від  зв'язку предметів, що конфіскуються, із злочинним діянням.

2.5). Позбавлення спец. права (права полювання, керування трансп. засобами) - до 3 років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом. У цьому виді стягнення є деякі винятки. Воно не може застосовуватись до осіб з огляду на їхню інвалідність, хіба що в разі керування транспортним засобом у стані сп'яніння; сюди ж належить і позбавлення права полювання, якщо для особи таке полювання є основним джерелом існування.

2.6). Виправні роботи – це роботи, що виконуються особою, яка притягнута до адміністративної відповідальності, з відбуванням їх за місцем постійної роботи строком до трьох місяців з відрахуванням до двадцяти відсотків її заробітку в дохід держави. Виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців із відбуванням їх за основним місцем роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і з відрахуванням до 20% її заробітку в доход держави. Таке стягнення накладається тільки судами. Вони не застосовуються до непрацездатних, осіб пенсійного віку, військовослужбовців, призваних на збори військовозобов’язаних, осіб рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ та податкової міліції Державної податкової служби України, інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, неповнолітніх, вагітних жінок, жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, одиноких матерів, які мають дітей віком до чотирнадцяти років чи дітей-інвалідів, а також до осіб, які виховують малолітніх дітей без матері.

2.7). Адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту полягає в триманні особи, яка вчинила адміністративний проступок, в умовах ізоляції з обов`язковим залученням до праці і встановлюється на строк до п’яти діб та застосовується судом лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних проступків.

Адміністративний  арешт встановлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі адміністративні правопорушення на строк до 15 діб і накладається виключно судами (суддями).

Адміністративний  арешт не може бути застосований до вагітних жінок і жінок, які мають  дітей віком до 12 років, до осіб, які  не досягли 18-річного віку, до інвалідів  І та II груп.

Адм. арешт - до 15 діб і лише у виняткових випадках.

Для неповнолітніх (16-18 років) такі заходи впливу:

- зобов’язання  публічно або в ін. формі попросити  вибачення у потерпілого;

- застереження;

- догана  або сувора догана;

- передача  неповнолітнього під нагляд батькам  або особам, які їх заміняють,  чи під нагляд педагогічному  або трудовому колективу за  їх згодою, а також окремим  громадянам на їх прохання.

До осіб, які не є громадянами України, може бути застосоване адміністративне  видворення за межі України (ст. 24 КпАП і ст. 32 Закону "Про правовий статус іноземців").

Призначається адміністративний арешт тільки судом (суддею) на термін до 15 діб. Його не застосовують до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 12 років, осіб, які не досягли 18 років, інвалідів 1 і 2 груп (ст. 32), також військовослужбовців, призваних на збори військовозобов'язаних, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (ст. 15).

Усі названі  стягнення тісно пов'язані між  собою й утворюють єдину систему. Їх насамперед об'єднує загальна мета: захист правопорядку, виховання осіб, що учинили адміністративні проступки, у дусі дотримання законів, а також  попередження вчинення нових проступків як самими правопорушниками, так і  іншими особами.

Кожне стягнення  є покаранням, мірою відповідальності, призначеної за проступки, а застосування будь-якого стягнення означає  настання адміністративної відповідальності і тягне для винного несприятливі юридичні наслідки.

Адміністративні стягнення, як правило, полягають в  позбавленні або обмеженні прав чи благ.

Адміністративні стягнення накладаються компетентними  органами і посадовими особами шляхом видання спеціальних індивідуальних актів управління, що мають примусовий характер. Примусовий вплив повинен  бути справедливим, відповідати характеру  проступку й особи правопорушника. Його тяжкість залежить від тяжкості проступку.