Адміністративний примус і права людини

• усі заходи адміністративного примусу мають примусово-обов'язковий, державно-владний характер; вони застосовуються від імені держави і в інтересах держави.

 

 

2.Види заходів адміністративного примусу.

Велике теоретичне і практичне значення має питання  про класифікацію примусових заходів, що дотепер не дістав єдиного рішення ні у теорії, ні на практиці

В адміністративно-правовій літературі висловлюються різні  точки зору про класифікації примусових заходів .

Заходи адміністративного  примусу поділяються на три групи:

а) заходи адміністративного  попередження;

б) запобіжні  адміністративні заходи;

в) заходи відповідальності за порушення нормативно-правових положень.

Критерієм, за яким конкретні заходи адміністративного  примусу, що входять до названих груп, відрізняюься один від одного є їх розміщення відносно протиправної дії.

Заходи адміністративного  попередження мають на меті не дозволити  скоїтися протиправному вчинку, вони застосовуються, коли правопорушення тільки передбачається. Запобіжні адміністративні  заходи призначені для того, щоб припинити протиправний вчинок, недозволити йому розвинутись, мінімізувати збитки. Вони застосовуються, коли вчинок вже почав здійснюватися. Заходи відповідальності за порушення нормативно-правових положень застосовуються, коли встановлений склад протиправного вчинку, коли вчинок є правопорушенням.

 

2.1. Заходи адміністративного попередження.

Адміністративно-попереджувальні  заходи застосовуються з метою попередження правопорушень у сфері забезпечення правопорядку, суспільної безпеки, боротьби із стихійними лихами, епідеміями й епізоотіями. Ці заходи носять профілактичний характер і відрізняються, як правило ознаками:

а) вони не зв'язані  із здійсненням адміністративного  правопорушення, тобто правопорушення ще не зроблене, а примусові механізми у ставленні фізичних і юридичних осіб уже функціонують (застосовуються);

б) примусовий характер даних заходів складається в  реалізації владних і однобічних дій, що не узгоджуються із протилежною  стороною. Проте, остання зобов'язана  виконати запропоноване їм з боку уповноважених органів (посадових осіб), виконати необхідні в даній ситуації дії або утриматися від їхнього здійснення;

в) адміністративно-попереджувальні  заходи закріплені в законодавчому  й іншому нормативному актах, що передбачають обов'язкові дії або відомі заборони, що встановлюють, і обмеження погрозою застосування адміністративних санкцій за їхнє невиконання. Здійснюють такі дії і встановлюють заборони в рамках наданих їм повноважень міліція, державні інспекції, інші наглядові органи.

Ряд запобіжних заходів застосовується лише при  надзвичайних обставинах і в особливих  умовах: оголошення надзвичайного стану  або введення карантину із супутніми  обмеженнями, які необхідно дотримувати  під погрозою накладення адміністративних стягнень за їхні порушення. Запобіжні заходи застосовуються також до осіб, що допускали раніше антигромадську повендінку (постановка на облік у міліції осіб, що відбули покарання у виді позбавлення волі, умовно засуджених, що систематично порушували суспільний порядок; офіційне застереження, що виноситься начальником РВВД або дільничним інспектором на адресу злісних "домашніх дебоширів" і порушників суспільного порядку; встановлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, що припускалися антигромадської поведінки або визнаними раніше судом особливо небезпечними рецидивістами; вилучення мисливських рушниць в осіб, що зловживають алкоголем або визнаних психічно хворими по постанові адміністративних комісій).

Система адміністративно-попереджувальних заходів включає:

1) безперешкодне  відвідування;

2) перевірку  документів;

3) огляд речей,  багажу, особистий огляд (митний  огляд, а також пасажирів і  багажу в аеропортах, огляд предметів  що проносяться на підприємствах  харчової, легкої, радіоелектронної промисловості і т. д). Огляд здійснюється органами воєнізованої, позавідомчої охорони, митними органами, органами.;

4) заборона (обмеження)  дорожнього руху як один із  засобів забезпечення суспільної  безпеки ;

5) тимчасове  відсторонення від роботи громадян, що є носіями збудників інфекційних хвороб і здатних бути джерелами їхнього поширення в зв'язку з особливостями виконуваної роботи;

6) зупинку транспортних  засобів працівниками ДАІ і  перевірку ними документів у  водіїв на право користування  і керування транспортними засобами, а також документів на перевезені вантажів; перевірку знань водіями правил дорожнього руху ;

7) госпіталізацію  інфекційних хворих. Уповноважені  посадові особи можуть приймати  рішення про обов'язкову госпіталізацію інфекційних хворих і громадян з підозрою на інфекційне захворювання, що представляють небезпеку для навколишніх;

8) ухвалення  рішення про проведення профілактичних  щеплень населенню або окремим  групам громадян за епідеміологічними  показниками, а також рішення  про проведення лабораторного обстеження і медичного спостереження за громадянами, що контактували із хворими інфекційними захворюваннями;

9) проведення  огляду керуючих транспортними  засобами водіїв на стан сп'яніння ;

10) виселення  мешканців по санкції прокурора з будинків, що погрожують обвалом;

11) вилучення  співробітниками міліції вогнепальної  зброї в осіб, що зловживають  спиртними напоями або психічно  хворих, з наступним винесенням  ухвали адміністративною комісією  про їх вилучення.

 

2.2. Запобіжні адміністративні заходи.

Запобіжні заходи використовуються як засіб примусового  припинення правопорушень і запобігання  їхніх шкідливих наслідків. Ці заходи спрямовані на примусове припинення протиправної поведінки, недопущення, усунення шкідливих його наслідків, на створення умов для можливого залучення винних осіб до адміністративної відповідальності. По своїй меті запобіжний захід відрізняються від адміністративних стягнень і адміністративно-попереджувальних заходів. Головна їх ціль полягає в припиненні протиправної поведінки, усуненні протиправної ситуації, примусі правопорушника поводитися правомірно, у рамках, установлених правил гуртожитку.

Запобіжні заходи можуть застосовуватися як самостійно (закриття в зв'язку з антисанітарним станом підприємства суспільного харчування), так і в сукупності із адміністративними стягненнями, при цьому вони забезпечують можливість стягнення і як правило їм передують (затримку порушника суспільного порядку з наступним накладенням на нього адміністративного штрафу).

Запобіжні заходи різноманітні. Це обумовлене тим, що у різних умовах, у відношенні різних суб'єктів різні державні органи повинні застосовувати найбільше ефективні засоби для припинення антигромадських дій. Велика розмаїтість запобіжних заходів свідчить про те, що основна увага в нашій країні приділяється профілактиці правопорушень, своєчасному запобіганню подальших протиправних дій. Запобіжні заходи використовуються не тільки для захисту інтересів суспільства, але і для захисту інтересів, здоров'я, життя самого правопорушника (наприклад, керування транспортним засобом у нетверезому стані і т.п.).

В адміністративно-правовій літературі існують різні переліки запобіжних заходів:

- Затримка застосовується  як засіб доставляння порушника в міліцію, встановлення особи і складання протоколу (акта ) про правопорушення.

- Арешт і вилучення  майна застосовуються у відношенні  предметів, що знаходяться в  неправомірному володінні (наприклад,  незаконних засобів полювання  , рибного лову).

- Призупинення робіт може  бути застосоване у відношенні підприємств, що допускають такі порушення встановленого порядку діяльності, що загрожують здоров'ю і життю людей (наприклад, правил техніки безпеки, протипожежних та санітарних правил.) Особливим випадком такого призупинення є припинення експлуатації автомобілів, технічний стан яких створює погрозу безпеки руху.

- Тимчасове відсторонення  від роботи використовується  як засіб адміністративного припинення  у відношенні осіб, стан здоров'я  яких загрожує навколишньої, а  також у відношенні водіїв  засобів транспорту, що знаходяться в стані сп'яніння.

- Вимоги припинити неправомірну  поведінку може застосовуватися  уповноваженими на те органами  управління у випадку виявлення  такої поведінки (порушень суспільного  порядку й ін.) Такого роду вимога  носить юридично обов'язковий характер, його невиконання спричиняє належну відповідальність.

- Ліквідація результатів  неправомірних дій є засобом  відновлення становища, що існувало  до таких дій. Прикладом може  служити знос самовільно зведених  будівель.

- Примусове лікування  може застосовуватися у ставленні осіб, хворих венеричними хворобами, СПИДОМ, психічно хворих, що вчинили суспільно - небезпечні діяння.

Загальною підставою адміністративної затримки служить адміністративна  провина. Крім загальної провини - для  затримки необхідно одне з наступних умов (додаткових): наявність серйозних підстав припускати, що активні протиправні дії будуть продовжаться, що правопорушник може завдати шкоди суспільним інтересам, іншим громадянам, собі; відсутність можливості скласти протокол про провину й інші документи безпосередньо на місці (особа винного не встановлена, потрібно провести медичне обстеження і т.д.); відмовлення сплатити штраф на місці або розписатися в квитанційної книжці і указати свою адресу, якщо відсутні свідки, що можуть повідомити необхідні дані про порушника.

Адміністративна затримка є  заходам адміністративно-процесуального характеру, застосовуваної в зв'язку зі здійсненням правопорушення і  волі, що перебуває в короткочасному обмеженні, правопорушника…

Адміністративній затримці не підлягають іноземні громадяни, що користуються дипломатичною недоторканністю. Як правило адміністративна затримка не застосовується до військовослужбовців і співробітників органів внутрішніх справ.

Варто відрізняти адміністративну затримку від особистої  затримки осіб, підозрюваних у здійсненні злочинних дій.

 

2.3. Заходи відповідальності за порушення нормативно-правових

положень.

Заходи адміністративного  стягнення являють собою вид  юридичної (адміністративної) відповідальності, застосовується за здійснення певних правопорушень. Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, що скоїли адміністративне правопорушення, а також попередження нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Адміністративне стягнення займає особливе місце в системі примусових заходів, їхня особливість полягає  в наступному:

- вони носять  яскраво виражений санкційний  характер, чим відрізняються від  інших видів примусових заходів , що цією якістю не володіють;

- виховний вплив  від їхнього застосування найбільше  високо, оскільки досягається простим,  швидким і наочним способом;

- стягнення  можуть застосовувати не тільки  органи державного управління, але  й інші суб'єкти правозастосування;

- всі адміністративні  стягнення накладаються на основі  спеціального індивідуального акту  управління - постанови або рішення;

- накладення  адміністративних стягнень здійснюється  уповноваженими на те органами  міліції у визначеному процесуальному порядку, при якому враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його провини, майнове становище, обставини, що зм'якшують і обтяжують відповідальність;

- є ефективним  засобом реалізації інституту  відповідальність (під якою розуміється обов'язок громадянина або посадової особи дати звіт про своє неправомірна поведінка в сфері державного управління і понести покарання у вигляді адміністративного стягнення.

Під системою адміністративних стягнень розуміється перелік різних по ступені тяжкості і правових наслідків видів покарань.

В даний час застосовуються наступні адміністративні засоби:

1. Заходи морального  впливу. Вони зв'язані з малозначними  провинами, вчиненими звичайно  людьми випадково і не мають  яких-небудь стійких антигромадських установок. До них відносяться попередження і громадський осуд.

2. Заходи особистісного  впливу. Вони складаються в обмеженні  суб'єктивних прав.

Виділяють наступні види адміністративних стягнень:

- попередження;

- штраф;

- вилучення предмета, що став знаряддям здійснення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;