Висновок 
Особливий 
інтерес щодо розгляду ідеї державності 
в історії вітчизняної суспільно-політичної 
думки становить період кінця 
ХІХ – початку ХХ століття. Саме 
в цей період Україна отримала 
реальний шанс здобути державну незалежність. 
До того ж, на зламі ХІХ – ХХ століть 
починається інституціалізація вітчизняної 
політичної науки, пов’язана з іменами 
М.Драгоманова, І.Франка, М.Грушевського, 
В.Липинського, Д.Донцова та багатьох інших 
політичних мислителів. Політична спадщина 
українських інтелектуалів зазначеного 
періоду не втратила своєї актуальності 
та значущості і сьогодні.
Історична думка України 
другої половини ХІХ – початку 
ХХ ст. досить чітко відобразила 
основні риси соціально-економічного 
і політичного життя епохи. Розвиток 
капіталістичних відносин, національно-визвольних 
ідей послужили сприятливим ґрунтом 
для виникнення організованого руху 
українства, який поступово скристалізувався 
у декілька напрямів: народницький, 
консервативний, ліберальний, національно-державницький 
тощо.
Згідно з народницькою 
концепцією, основну увагу дослідники 
зосереджували на вивченні історії 
народу – його ідеалів, прагнень, боротьби, 
здобутків і втрат, проблем економічного, 
культурного і духовного розвитку, 
відсуваючи на другий план питання 
державного творення і території. Українські 
консерватори обстоювали ідею інтеграції 
сучасного нового з органічно 
створеним історією минулим. Поєднуючи 
українську національну ідею з державницькою, 
вони вважали, що перша тільки тоді 
спроможна оживити собою етнографічну 
масу, якщо вона закликає до повного 
національного визволення. Представники 
ліберально-демократичного напряму 
виступали за ліквідацію авторитарних 
і примусових засад у суспільному 
житті, збереження і захист прав людини, 
договірний характер відносин між окремою 
людиною і державою, встановлення конституційного 
ладу, парламентаризм тощо. Творчість 
М.Драгоманова справила величезний вплив 
на нові покоління вчених, які здійснили 
злам в українському державознавстві, 
заснували новий, державницький напрям 
в українській історичній науці, представники 
якого основну увагу приділяли створенню 
концепції державності України. Всупереч 
народницькій доктрині, згідно з якою 
націю утворювали виключно селянські 
маси, Україна, в інтерпретації державницького 
напряму, постала як розвинене суспільство 
з класами та соціальними прошарками. 
Внеском послідовників В.Липинського 
в українську історіографію було закріплення 
в науковій свідомості та дослідницькій 
практиці принципу державності, проблеми 
влади та політичного проводу, ідеї еліти 
та її соціокультурного призначення.
Вітчизняна 
політична думка кінця ХІХ 
– початку ХХ століття характеризується 
формуванням декількох підходів 
щодо визначення характеру національного 
розвитку та форми держави майбутньої 
України. В зазначений періоду сформувалося 
три основні традиції щодо визначення 
характеру національного розвитку 
української державності: панславістсько-федералістська, 
консервативно-націократична та націонал-самостійницька. 
Незважаючи на певні розбіжності в розумінні 
шляхів та форм утворення української 
держави, їх об’єднує те, що з наукової 
та історичної точок зору вони доводили 
невід’ємність прав українського народу 
на свою державність і самостійність визначення 
ним характеру та напрямків національного 
розвитку.
 
 
 
 
 
 
Використана 
література.
  - Конончук С., Ярош 
  О. Розвиток демократії в Україні: 1999 рік. 
  — Київ, 2000.
- Політична система 
  сучасної України: особливості становлення, 
  тенденції розвитку. — Київ, 1998.
- Українська державність 
  у XX столітті: Історико-політологічний 
  аналіз. - К., 1996.
- Політологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. О.В.Бабкіної,В.П. Горбатенко. – До.,Видавничий центр "Академія", 1998.
- ГаджиевК.С. Введення у політичну науку. - М., "Логос", 1997.
- Політологія. Підручник. / Під ред. М.Н.Марченко, - М., Вид-во МУ, 1997.
-  Мальцев В.А. Основи політології. М.,ИТРК РСПП, 1997.
- Енциклопедичний політологічний словник. - До.,Вища школа, 1997.
- Політологія - Гелей, Рутар Політологія: 
  Навчальний посібник / Гелей С. Д., Рутар 
  С. М....
- Політологія 
  / За ред. О.І.Семківа. - Львів, 1994.
- Політологія. Кінець XIX - початок XX ст.: Хрестоматія / За ред. О.І.Семківа. -Львів., 1996.
- Потульницький В. Історія української політології. - К., 1992.
- Скиба В., Горбатенко В., Туренко В. Вступ до політології. - К., 1998.
- Тисяча років української суспільно-політичної думки. У 9-ти т.-К., 
  2001.
- Українська суспільно-політична думка у XX ст.: документи і матеріали. - К., 1994.
- Франко І.Я. Філософські праці. Збірник творів у 50-ти томах. - К., 1986. - Т.45.
- Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки). - К., 2002
- Грицак Я. Іван Франко в еволюції української політичної думки // Сучасність, -1994. - №9.
- Грушсвський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. - К., 1991.
- Драгоманов М. Вибране. - К.. 
  1991.
- Круглашов А. Драма інтелектуала: політичні ідеї М.Драгоманова. - Чернівці, -2000.
- Політологія. Ф.М. Кирилюк., 
  М.І. Обушний, М.І Хилько, та ін.. За ред.. 
  Ф.М. Кирилюка .- К.. Здоров`я , 2004. 776 с.
- Основи демократії. Підручник 
  для студентів вищих навчальних закладів. 
  Затверджено Міністерством освіти і науки 
  України. Третє видання, оновлене і доповнене 
  / За заг. ред. А. Ф. Колодій. — Львів: Астролябія, 
  2009. — 832 с.