Виникновение хозяйственных обществ

Л. Т. Єфімова зв'язує перетворення зі зміною форми власності або  організаційно-правової форми підприємства. Висловлена думка, що при перетворенні юридична особа одного виду "перетворюється" у юридичну особу іншого виду, тобто відбувається зміна організаційно-правової форми".

Перетворення як спосіб реорганізації широко застосовується в процесі приватизації державного майна. При цьому є певні особливості, що дозволило О. М. Винник обґрунтовано виділити перетворення державних підприємств як спеціального процесу реорганізації. [19]. 

Представляється, що саме зміна форми власності при  перетворенні господарюючих суб'єктів у процесі приватизації певним чином вплинуло на те, що перетворення найчастіше зв'язується зі зміною форми власності. Однак чи навряд це є головною відмітною ознакою перетворення. При перехід до економічних відносин ринкового типу дійсно переслідувалася мета демонополізувати державну власність на засоби виробництва. Проте ця мета досягалася в першу чергу шляхом створення суб'єктів господарювання, відмінних від державних. Вони мали суттєво інші організаційно-правові особливості, які визначалися різним правовим режимом майна. Разом з тим у цих випадках зміна форми власності на майно було не причиною, а наслідком зміни організаційно-правової форми суб'єкта господарювання. І тому при перетворенні форма власності на майно може, але не обов'язково повинна змінюватися. У той же час збереження форми власності на майно не завжди свідчить про відсутність перетворення суб'єкта господарювання.

При поділі, злитті, виділенні, перетворенні реорганізація фактично закінчується днем державної реєстрації створених суб'єктів господарювання - правонаступників. Тому цілком обґрунтовано ч. 6 ст. 57 ЦКУ, що юридична особа вважається реорганізованою, за винятком випадків реорганізації у формі приєднання, з моменту державної реєстрації знову створених юридичних осіб. При реорганізації юридичної особи у формі приєднання до неї іншої юридичної особи перша з них вважається реорганізованою з моменту внесення в Єдиний державний реєстр юридичних осіб запису про припинення діяльності приєднаної юридичної особи [3].

 
3.2. Етапи проведення реорганізації господарських товариств (приєднання товариств)

Відповідно до ЗУ «Про господарські товариства» розгляньмо етапи проведення реорганізації АТ:

1. Укладання договору приєднання між товариством, що приєднується, і товариством, до якого здійснюється приєднання. 2. Прийняття рішення загальними зборами акціонерів товариства, що приєднується і товариства, до якого здійснюється приєднання, про реформування у вигляді приєднання, про затвердження договору приєднання про затвердженні передатного акта. 3. Державна реєстрація випуску цінних паперів, розміщуваних при приєднання, і звіту про результати випуску цінних паперів. 4. Внесення змін - у статут акціонерного товариства, якого здійснено приєднання, пов'язане з підвищенням його статутного капіталу на номінальну вартість розміщених додаткових акцій, збільшенням кількості розміщених акцій і зменшенням числа оголошених акцій відповідних категорій (типів). За винятком випадків конвертації акцій приєднаного акціонерного товариства чи обміну часткою учасників приєднаного товариства чи акціонерні товариства з обмеженою(додатковою) відповідальністю, паїв членів приєднаного кооперативу в акції, придбані і (чи) викуплені акціонерним суспільством, до якому здійснюється приєднання, і (чи) що надійшли у розпорядження цього акціонерного товариства.

На першому етапі  відповідно до ст. 17 Закону "Про акціонерні товариства" у договорі про приєднання обов'язково слід визначити лад і  умови приєднання, і навіть порядок  конвертації акцій товариства, що приєднується на акції та (чи) інші цінних паперів суспільства, якого здійснюється приєднання [15].

На другому етапі  рішення загальних зборів акціонерів товариства, що приєднується і товариства, до якого здійснюється приєднання, про реформування, у вигляді приєднання, про затвердження договору приєднання, про затвердженні передатного акта приймаються лише з пропозиції Ради директорів (спостережної ради) кожного товариства.

При цьому зазначені  рішення загальних зборів приймаються  більшістю у трьох чверті голосів  акціонерів - власників голосуючих акцій, що у загальному зборах акціонерів.

На третьому етапі  здійснюється державна реєстрація випуску  цінних паперів, розміщуваних із приєднання, і звіту про результати випуску.

На четвертому етапі  у разі, якщо конвертування акцій  приєднаного АТ чи обмін часткою учасників приєднаного товариства чи акціонерні товариства з обмеженою (додаткової) відповідальністю, паїв членів приєднаного кооперативу здійснюються у додаткові акції АТ, якого здійснюється приєднання, у його статут мусять бути внесені зміни, пов'язані з збільшенням статутного капіталу на номінальну вартість розміщених додаткових акцій, збільшенням кількості розміщених акцій і зменшенням числа оголошених акцій відповідних категорій (типів) [25, c.69].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Господарські товариства є найбільш поширеною формою здійснення підприємницької діяльності у сучасних економічних та правових умовах. Господарським  товариством є суб'єкт господарювання, створенний юридичними та (або) фізичними  особами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку.

Розрізняють такі види господарських  товариств:

• повне товариство;
• командитне товариство;
• акціонерне товариство;
• товариство з обмеженою відповідальністю;
• товариство з додатковою відповідальністю ;

Виникнення  господарського товариства завжди розпадається на два етапи:

1) організацію  товариства — на даному етапі  визначається коло засновників (учасників) товариства, розробляються і затверджуються установчі документи товариства, частково або цілком формується початковий капітал (якщо це передбачено законом або установчим договором);

2) державну реєстрацію  господарського товариства —  на цьому етапі утворене засновниками (учасниками) товариство отримує статус юридичної особи і одночасно суб'єкта підприємницької діяльності, що дає змогу йому здійснювати підприємницьку діяльність, бути учасником різноманітних правовідносин — цивільних, трудових, земельних, фінансових, адміністративних тощо.

Державна реєстрація господарських товариств проводиться відповідно до статті 58 Господарського кодексу України. Органами державної реєстрації є виконкоми міських, районних у місті рад народних депутатів або районні, районні в містах Києві і Севастополі державні адміністрації за місцем знаходження господарського товариства.

Не пізніше  десяти днів (при прискореній реєстрації — протягом одного робочого дня) з дня подачі всіх документів орган державної реєстрації вносить господарське товариство до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності і видає свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом юридичної особи.

Припинення діяльності суб'єктів господарювання - юридичних  осіб може здійснюватися двома способами - шляхом реорганізації або ліквідації в добровільному або примусовому порядку. Внаслідок реорганізації суб'єкт господарювання припиняє своє існування, однак його майно (сукупність майнових прав і обов'язків) не розподіляється між його учасниками (як при ліквідації), а переходить до створеного в результаті реорганізації іншому суб'єктові. Таким чином, на відміну від ліквідації, реорганізації властиве правонаступництво.

При реорганізації має  місце загальне (універсальне) правонаступництво - перехід усього майна (сукупності прав і обов'язків) особи (осіб), що реорганізовується - правопопередника до господарюючих суб'єктів (суб'єктові), створеним у результаті реорганізації, - правонаступникам. У той же час універсальне правонаступництво при реорганізації суб'єктів господарювання - юридичних осіб суттєво відрізняється від універсального правонаступництва в цивільно-правових відносинах спадкування. Відмінності полягають, по-перше, в обсязі відповідальності правонаступника, по-друге, у способах і порядку захисту інтересів кредиторів і правонаступників.

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 
1. Конституція України: Закон  України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України  – К., 2013. 
2. Господарський кодекс України: Офіційний текст. – К.: Юрінком Інтер, 2011 р. 
3. Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України  – К., 2013.

4. Закон України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 р. – К., 2013.

5. Закон України «Про  Антимонопольний комітет України»  від 26 листопада 2003 р. // Відомості Верховної Ради України  – К., 2013. 
6. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України  – К., 2013.

7. Закон України «Про  власність» від 07 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України  – К., 2013.

8. Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. . – К., 2013.

9. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» // Відомості Верховної Ради України  – К., 2013.

10. Закон України «Про  засади державної регуляторної  політики у сфері господарської діяльності» від 27 квітня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України  – К., 2013. 
11. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України  – К., 2013.

12. Закон України «Про  обмеження монополізму й недопущення несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності» від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України  – К., 2013.

13. Закон України «Про  підприємництво» від 07 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України  – К., 2013.

14. Положення “ Про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності “ ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 2010 року ).

15. Закон України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 р. . . – К., 2013.

16. Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. . – К., 2013.

17. Лист Державного  комітету України з питань  регуляторної політики і підприємництва  «Щодо деяких питань створення  і державної реєстрації господарський  товариств» від 20 лютого 2004 р. № 1022. - [Електронний ресурс].– режим доступу: www.minjust.gov.ua.

18. Лист Державного  комітету України з питань  регуляторної політики і підприємництва  «Про визначення поняття і  видів господарських товариств, правила їх створення а також прав і обов язків їх учасників і засновників» від 26 грудня 2007 р. № 9706. - [Електронний ресурс].– режим доступу: www.minjust.gov.ua.

19. Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва «Про надання роз яснення про командитні товариства» від 14 січня 2009 р. № 181. - [Електронний ресурс].– режим доступу: www.minjust.gov.ua.

20. Господарське право України \ Булгакова І.В.:Навч. посібник. – К.: Прецедент, 2011.– 346с.

21. Господарське право України \ Вінник О., Щербина М.: Навч. посібник. – К.: Прецедент, 2011.– 364.

22. Господарське право\ Жук Л.А., Жук І.Л., Неживець О.М.: Навч. посібник.– К: Кондор, 2011.- 400с. 
23. Підприємницьке право \ за ред. Старцева О.В. – К.: вид. «Істина», 2010 р. – 600 с. 
24. Щербакова Н. Становлення і розвиток законодавства України про злиття та приєднання господарських товариств // Правничий часопис Донецького університету. – 2012. – № 1 (13). – С. 38-44.

25. Щербакова Н.В. Поняття реорганізації як способу припинення підприємств, його відмінність від ліквідації // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права (науковий часопис). – 2012. – № 2. – С. 65 – 69.