Виникновение хозяйственных обществ

Конфіденційною інформацією  є відомості , які знаходяться  у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов .

В установчих документах товариства може бути передбачена відповідальність за невиконання чи неналежне виконання учасниками товариства своїх обов’язків [3].

Згідно ст. 57 ГК установчими  документами суб’єкта господарювання є рішення про його утворення  або засновницький договір , а у випадках передбачених законом статут ( положення ) .

Відповідно до ст. 82 ГК установчі документи повинні  містити відомості про вид  товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства.

Якщо в установчих документах не вказаний строк діяльності господарського товариства , то воно вважається створеним на невизначений строк.

Установчі документи  у передбачених законом випадках погоджуються з Антимонопольним комітетом України [5].

 

1.2. Види господарських  товариств,їх характеристика та правовий статус

Стаття 80. Види господарських товариств

1. До  господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства  з обмеженою відповідальністю, товариства  з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

2. Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

3. Товариством  з обмеженою відповідальністю  є господарське товариство, що  має статутний фонд, поділений  на частки, розмір яких визначається  установчими документами, і несе  відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

4. Товариством  з додатковою відповідальністю  є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

5. Повним  товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно  до укладеного між ними договору  здійснюють підприємницьку діяльність  від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

6. Командитним  товариством є господарське товариство, в якому один або декілька  учасників здійснюють від імені  товариства підприємницьку діяльність  і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

7. Учасниками  повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва [2]. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ГОСПОДАРСЬКЕ  ТОВАРИСТВО ЯК СУБ’ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ

 

2.1. Порядок  створення та державної реєстрації  господарських товариств

 

Стаття 56 Господарського Кодексу України визначає загальні засади створення суб’єкта господарювання, в тому числі правові підстави,форми створення, необхідність додержання вимог чинного законодавства [2].

Правовою підставою створення господарського товариства є рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також рішення інших органів, організацій і громадян, при цьому можуть застосовуватися різні форми заснування нового чи реорганізації (злиття, виділення, поділу, перетворення) діючого господарського товариства.

Установчими документами  суб’єкта господарювання є рішення  про його утворення або засновницький  договір, а у випадках,передбачених законом, статут (положення) суб’єкта господарювання.

Державна реєстрація господарського товариства:

1. Державна  реєстрація господарського товариства  здійснюється відповідно до закону.

2. Особливості  реєстрації господарських товариств,  які здійснюють банківську і  страхову діяльність, а також професійну діяльність на ринку цінних паперів, визначаються цим Кодексом та відповідними законами.

3. Господарське  товариство набуває статусу юридичної  особи з дня його державної  реєстрації.

4. Зміни, які  сталися в установчих документах  господарського товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

 

2.2. Правовий  режим майна господарських товариств

 

Господарське товариство характеризується складною майновою і фінансовою структурою, яка являє собою врегульовані правом відносини вкладників та учасників товариства щодо випуску, обліку, розподілу його майна. Статтею 87 Господарського кодексу України майном товариств визначається: основні фонди, обігові кошти та інші матеріальні активи.

Юридично-технічною формою, що відображає майновий стан товариства, є самостійний баланс.

Закон “Про власність” визначає дві підстави виникнення колективної  власності:

Добровільне об’єднання майна засновників і учасників  господарських товариств.

Перетворення державного майна у колективне на підставі спільного  рішення трудового колективу і уповноваженого державного органу про випуск акцій на всю вартість майна підприємства. Рішення про продаж акцій такого товариства приймає орган приватизації. Засновники визначають в установчих документах види вкладів до статутного фонду та власні майнові права [7]. 

Вкладом до статутного капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майно чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Майнова і фінансова  структура акціонерного товариства становить собою врегульовані правом відносини щодо об’єднання вкладів засновників та учасників у статутний фонд товариства як колективну власність акціонерів щодо випуску та обігу акцій, щодо розподілу майна у фонди товариства та виплати дивідендів на акції. 

Майно товариства юридично відособлене від майна власників товариства, тобто акціонерів. Це майно є власністю саме товариства як юридичної особи.

Об’єкти права власності  акціонерного товариства різні. Товариство визнається власником, по-перше, майна, яке засновники і учасники згідно з установчим договором передають йому у власність. Загальний розмір статутного капіталу, а також номінальна вартість та кількість акцій визначаються засновниками відповідно до мети, предмета діяльності, мінімального легального розміру статутного капіталу акціонерних товариств. Засновники визначають в установчих документах і вид вкладів до статутного фонду. Як і в інших товариствах, в статутному капіталі може бути майно в прямому розумінні, цінні папери та грошові кошти в національній та іноземній валюті, а також майнові права.

Оцінку вкладів у  статутний фонд акціонерного товариства, внесених у натуральній формі, затверджують установчі збори товариства. Ці правила безпосередньо стосуються вкладів фізичних і недержавних юридичних осіб-акціонерів.

Фонди акціонерного товариства – це передбачені нормами права  види або частини майна товариства відповідно до їхнього цільового призначення. Кожен фонд має певний правовий режим [23, c.357]. 

Законом України “Про господарські товариства” встановлено  мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства як суму, еквівалентну 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства. Як спільна часткова власність статутний капітал акціонерного товариства поділений на визначену установчими документами кількість акцій рівної номінальної вартості.

Статтею 156 Цивільного кодексу України передбачена можливість збільшення статутного капіталу акціонерного товариства, яке може бути можливе лише за умови повної оплати акціонерами усіх раніше випущених акцій. Збільшується він у порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, зокрема шляхом випуску нових акцій і реалізації їх за рахунок додаткових грошових, матеріальних або інших внесків акціонерів.

Акціонери користуються переважним правом на придбання акцій  додаткового випуску перед іншими особами. Збільшення статутного капіталу може здійснюватись також завдяки збільшенню номінальної вартості вже випущених акцій, а також шляхом обміну облігацій на акції. Прийняття рішення про збільшення статутного фонду належить до компетенції загальних зборів (статутом товариства може бути передбачено збільшення статутного капіталу не більше ніж на 1/3 за рішенням правління товариства). У голосуванні про затвердження результатів підписки на додатково випущені акції беруть участь особи, які підписалися на ці акції [23, c.250]. 

Відповідно до ст. 157 Цивільного кодексу України зменшення статутного капіталу можливе шляхом зменшення  номінальної вартості випущених акцій та викупу акціонерів акцій для їх анулювання. Зменшення статутного капіталу неможливе за наявності заперечень кредиторів. Рішення про зменшення статутного капіталу приймається в такому ж порядку, як і про збільшення.

Рішення товариства про  зміну статутного фонду впливає  на майнові інтереси акціонерів, тому діє правило: товариство зобов’язане відшкодувати власнику акцій збитки у зв’язку зі зміною статутного капіталу. Порядок відшкодування збитків повинні визначати загальні збори з питань зміни статутного капіталу. Спори про відшкодування збитків цієї категорії вирішують суд, господарський суд.

Для покриття витрат, пов’язаних з відшкодуванням збитків позаплановими  видатками товариства, останнє створює  резервний фонд, розмір якого визначається законодавством. Він має бути не менше 25 відсотків статутного капіталу товариства. Формується резервний фонд за рахунок чистого прибутку шляхом щорічного відрахування 5 відсотків прибутку до отримання необхідної суми. Кошти фонду зараховуються на спеціальний рахунок в установі банку. Рішення про використання фонду приймає вищий орган управління товариства. Резервний фонд має цільове призначення, тому ці кошти на інші цілі не використовуються.

 

2.3. Правове  становище засновників господарських  товариств

 

Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб’єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, зазначені у ст. 2 ГКУ, а також громадяни, які не є суб’єктами господарювання. В той же час, учасниками повного товариства та повними учасниками командитного товариства можуть бути згідно ч. 7 ст. 80 ГКУ лише особи, зареєстровані як суб’єкти підприємництва [2].

Обмеження щодо заснування та участі в господарських товариствах суб’єктів господарювання або інших осіб встановлюються ГКУ та іншими законами.

На сьогодні законодавство України  не встановлює обмежень щодо мінімальної  кількості учасників господарського товариства. Навпаки, Цивільний Кодекс передбачив, що господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створено однією особою, яка стає його єдиним учасником. Таким чином, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство можуть бути створені однією особою, як фізичною, так і юридичною.

Обмеження щодо повного  і командитного товариств обумовлені тим, що зазначені товариства створюються  і діють на підставі засновницького договору, який укладається і реалізується кількома особами. Крім того, однією із характерних ознак повного товариства є солідарна відповідальність учасників за зобов’язаннями товариства усім своїм майном. У зв’язку з чим, законодавець встановив для даного виду товариств ще одне обмеження, яке полягає в тому, що особа має бути учасником лише одного повного товариства. Особливість командитного товариства полягає у наявності у складі його засновників тих, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть необмежену відповідальність за зобов’язаннями товариства, а також тих, що відповідають по боргах товариства тільки в межах внесених ними вкладів.

Прийнятий 17 вересня 2008 року Верховною Радою України Закон  України «Про акціонерні товариства» також передбачає можливість створення акціонерного товариства однією особою [4].