Формування та використання фінансових ресурсів державних підприємств України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Трансформація українського суспільства, національної економіки  зумовлює відхід у небуття старих і вихід на громадську арену нових  економічних відносин. В цих умовах значно більше місця, ніж в командно-адміністративній економіці, займають фінанси, які відіграють провідну роль у ринковій економіці. Без нормального функціонування фінансового механізму ринкова економіка працювати не в змозі. Досвід останніх років проведення економічних реформ в Україні переконливо підтвердив це положення. Завдання полягає в тому, щоб оцінити і удосконалити роль фінансових відносин в той чи інший період розвитку, у тих чи інших суб'єктів економіки.

У фінансовій системі  країни основною ланкою є фінанси  підприємств, роль яких посилюється з появою підприємств нових форм власності і форм господарювання, розвитком процесу роздержавлення і приватизації, зменшенням частки державних підприємств, переходом підприємств на принципи реального, а не проголошеного самофінансування.

В умовах самофінансування важливе місце займають фінансові  ресурси підприємств - головна складова їх функціонування і один з факторів виробництва в умовах ринку. Самостійність  підприємств не в останню чергу  характеризується наявністю фінансових ресурсів. Забезпеченість підприємств фінансовими ресурсами та їх ефективне використання суттєво впливає і на поповнення бюджету, державних і регіональних фондів. Залежність тут пряма: чим міцніше і стійкіше фінансове становище підприємств, тим забезпеченіше державні і регіональні грошові фонди, бюджет, більш повно задовольняються соціально-культурні та інші потреби суспільства. В сукупності фінансові ресурси підприємств відіграють важливу роль для формування ринкових відносин у національній економіці в цілому.

Все це вказує на актуальність теми «Фінансові ресурси суб’єктів господарювання: їх сутність та необхідного ефективного використання». Завданням роботі є розглядання теоретичних аспектів категорії фінансових ресурсів підприємств, дослідження стану, формування, особливостей використання фінансових ресурсів підприємства на сучасному етапі.

Об’єктом роботи виступатимуть  підприємства зі своїми фінансовими  ресурсами. Предметом дослідження являються самі фінансові ресурси суб’єктів господарювання різних форм власності та видів діяльності, зв'язок і залежність між джерелами формування і напрямками використання фінансових ресурсів, оптимізація співвідношення між ними.

Темою фінансових ресурсів цікавиться чимало науковців, зокрема професор КНЕУ Поддєрьогін А.М., кандидати економічних наук, такі як Садеков А.А., Лащак В.В., Чацкіс Ю.Д., Литвиненко Є.О., Василик О.Д. та багато інших. Підходи до трактування фінансових ресурсів у роботі запропоновані різними авторами. Фінансові ресурси як сукупність грошових коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємств, розглядаються в роботах І.Т.Балабанова “Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом”. Фінансові ресурси як грошові фонди, що створюються в процесі розподілу, перерозподілу й використання валового внутрішнього продукту, який створюються упродовж певного часу в державі досліджуються в праці Василика О.Д. “Теорія фінансів”. Дослідженню походження та еволюції терміну “фінансові ресурси” присвячена робота Д.С.Молякова “Финансы предприятий отраслей народного хозяйства”.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.   ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ  ФІНАНСІВ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

 

 

1. Поняття фінансів підприємницьких структур

 

 

Економічна природа  і суть фінансів підприємницьких  структур залежить від   рівня  економічного розвитку суспільства, а  тому на кожному етапі має свої особливості. Дослідження цих особливостей дасть змогу вивчити, проаналізувати і використати у фінансовій роботі певні методи і прийоми для вирішення складних проблем підприємництва на сучасному етапі.

Фінанси підприємницьких  структур – це особлива галузь функціонування самих фінансів і фінансових відносин з метою забезпечення процесу виробництва. Фінанси підприємницьких структур – це процес формування  фондів грошових коштів для обслуговування виробничого процесу з метою одержання прибутку, підвищення ефективності виробництва, забезпечення розрахунків з Державним бюджетом, фінансовими інститутами та іншими юридичними і фізичними особами.

Для проведення радикальної економічної  реформи, направленої на створення  в країні ринкових відносин, уряд розробив програму дій. Одним із важливих її напрямків є перетворення відносин власності, створення її різних видів і форм, а також необхідних умов для свободи підприємництва в країні, здорової конкуренції, насичення ринку товарами.

Для здійснення намічених програм була підготовлена законодавча база. Був прийнятий Закон України “Про власність” у 1991 році, згідно з яким в країні передбачається багатогранність форм власності. Доля державної власності поступово повинна знижуватись, зате мають розвиватись різні форми індивідуальної і колективної власності: індивідуальні підприємства, товариства з повною та обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства відкритого та закритого типу, кооперативи, асоціації та інші. Допускається утворення змішаних форм власності, в т. ч. власність спільних підприємств та інших форм власності.

В Законі України “Про підприємства в Україні" визначені види і організаційні форми підприємств, правила їх створення і ліквідації, механізм здійснення ними підприємницької діяльності; створені рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форми власності на майно і системи господарювання; забезпечена самостійність підприємств, чітке фіксування їх прав і відповідальність за господарську діяльність, регулювання відносин з іншими господарюючими суб’єктами та державою.

 

 

1.2  Економічна природа  та призначення фінансових ресурсів  підприємств 

 

 

Для успішного функціонування будь-якого  підприємства вирішальне значення має  забезпечення його діяльності необхідним обсягом фінансових ресурсів. Термін «фінансові  ресурси» широко використовується в економічній літературі та практиці господарювання. Часте вживання та обговорення науковцями економічної сутності цього терміну закономірно привело до появи різних підходів щодо його трактування. Сьогодні можливі два напрямки вивчення змісту та ролі фінансових ресурсів у економічному середовищі. Перший з них пов’язаний з ретроспективним аналізом запропонованих до цього часу тлумачень поняття “фінансові ресурси”, що дозволяє зрозуміти їх природу, сутність та значення в сучасних умовах господарювання, а другий характеризується пошуком нового визначення поняття «фінансові  ресурси», що закономірно ставить питання про його доцільність.

В економічній сфері ще не вироблено  єдиного, загальноприйнятого погляду на фінансові ресурси, особливо на рівні підприємств. Питання пов’язані з  його визначенням досліджували і досліджують багато вчених. Крім пошуку відповіді на питання про сутність та зміст фінансових ресурсів, велика увага в їхніх роботах приділяється практичній реалізації фінансових відносин, дослідженню як джерел фінансових ресурсів, так і варіантів їх використання.

Зупинимося на короткому огляді основних результатів наукових досліджень поняття «фінансові  ресурси». Зокрема  питанням сутності фінансів, їх ролі в розподілі та перерозподілі національного доходу присвячена праця Д.А.Аллахвердяна “Роль финансов в распределении национального дохода СССР”[7]. В ній зазначається, що фінансові ресурси утворюються в процесі виробничо-фінансової діяльності підприємств завдяки створюваному ними чистому продукту, який отримуючи своє грошове вираження, виступає в якості фонду грошових коштів. Дане визначення, на нашу думку, є неповним оскільки: по-перше, не враховує те, що фінансові ресурси можуть крім виробничо-фінансової діяльності підприємств, також створюватися в процесі інвестування; по-друге, у визначенні робиться акцент на процесі формування фінансових ресурсів, а не їх розподілі та використанні, тобто досліджуються джерела фінансових ресурсів, а не самі фінансові ресурси; по-третє, грошові кошти підприємства можуть знаходитися не лише у фондовій формі.

Фінансові ресурси як сукупність грошових коштів, що знаходяться в розпорядженні  підприємств, розглядаються в роботах  І.Т.Балабанова “Основы финансового  менеджмента. Как управлять капиталом”[14], А.О.Єпіфанова, І.В.Сало, І.І.Дьяконова “Бюджет і фінансова політика України”[86] та Поддєрьогіна А.М. “Фінанси підприємств”[238]. Для більшої точності, на нашу думку, доцільно б було окремо зазначити, що фінансові ресурси не просто грошові кошти, а деякий ресурс, що здатний перетворюватися на капітал який не виступає у вигляді реальних грошей.

У праці Бєлоліпецького В.Г. “Финансы фирмы”[22] поняття “фінансові ресурси” трактується як частина грошових коштів у формі доходів та зовнішніх надходжень, що призначені для виконання фінансових зобов’язань та здійснення витрат по забезпеченню розширеного відтворення. Дане визначення, на нашу думку, не враховує те, що частина фінансових ресурсів може бути іммобілізована у вигляді капіталу.

Фінансові ресурси як грошові фонди, що створюються в процесі розподілу, перерозподілу й використання валового внутрішнього продукту, який створюються  упродовж певного часу в державі  досліджуються в праці Василика О.Д. “Теорія фінансів”[57]. Автор  проводить глибокий аналіз сутності фінансових ресурсів на рівні державних фінансів, що і відображається у розгляді фінансових ресурсів, як грошових фондів.

Базові проблеми теорії фінансів у  взаємозв’язку із положеннями політичної економії досліджував Е.О.Вознесенський “Методологические аспекты анализа сущности финансов”[62]. Автором зроблено спробу проаналізувати закономірності розвитку фінансів у різних формаціях. Він зазначає, що “фінансові ресурси” – це грошові фонди. На рівні держави це дійсно так, проте на нашу думку, фінансові ресурси на рівні суб’єктів господарювання це не тільки грошові фонди, але й грошові кошти у не фондовій формі.

Cистематизація великого історичного  матеріалу щодо питань розвитку  фінансово-кредитних відносин в  колишньому СРСР, який охоплює період з 1917 по 1950 роки проведена в праці В.П.Д’яченка “История финансов СССР (1917-1950 гг.)”[83]. В цій праці під фінансовими ресурсами автор розуміє централізовані та децентралізовані фонди грошових ресурсів у відповідності з функціями та завданнями держави. Трактування фінансових ресурсів у цій роботі здійснюється через призму адміністративно-командної системи, що базувалася на тотальній державній власності, що визначило пріоритетом досліджень державні фінанси, в наслідок чого логічним видається трактування фінансових ресурсів в якості фондів грошових коштів.

Дослідженню походження та еволюції терміну “фінансові ресурси” присвячена робота Д.С.Молякова “Финансы предприятий  отраслей народного хозяйства”[142]. У ній стверджується, що поняття  “фінансові ресурси” у вітчизняній практиці вперше було вжите під час складання першого п’ятирічного плану, до складу якого входив баланс фінансових ресурсів. Крім того, в ній наводиться декілька існуючих визначень терміну “фінансові ресурси”, а саме:

– це грошові кошти, що знаходяться в розпорядженні держави, підприємств, господарських організацій і установ та які використовуються для фінансування витрат та утворення різних фондів та резервів. На нашу думку говорячи про фінансові ресурси мається на увазі вже результат використання грошових коштів;

– це складова частина економічних  ресурсів, що представляє собою кошти  грошово-кредитної та бюджетної  системи, які використовуються для  забезпечення безперебійного функціонування та розвитку економіки, здійснення соціально-культурних заходів, задоволення потреб управління та оборони. На нашу думку, фінансові ресурси не можна трактувати лише в контексті коштів грошово-кредитної та бюджетної системи. В даному випадку ведеться мова лише про централізовані фонди фінансових ресурсів, які сформовані з метою виконання функцій держави, тобто не враховуються ті грошові кошти, які знаходяться в розпорядженні суб’єктів господарювання;

– це виражена в грошових коштах частина  національного доходу, яка може бути використана державою (безпосередньо чи через підприємства) з метою розширеного відтворення. Дане визначення теж потребує уточнення, оскільки фінансові ресурси може використовувати не лише держава, а й ті ж суб’єкти підприємницької діяльності.

У праці С.Я.Огородника “Финансово-кредитные методы повышения эффективности промышленного производства”[229] сформульовано поняття “фінансові ресурси” враховуючи такі припущення: фінанси слід розглядати як складову частину виробничих відносин суспільства; фінансові ресурси створюються та використовуються в процесі реалізації фінансових відносин; поняття “ресурс” розглядається як щось таке, що може бути використане для досягнення певних цілей. Виходячи з цього фінансові ресурси розглядаються автором як грошові кошти, що сформовані у фондах цільового призначення для здійснення певних витрат. У даній роботі спостерігається та ж сама помилка, що і в попередній праці, а саме не врахування в складі фінансових ресурсів грошових коштів які використовуються у нефондовій формі.

Проблеми теорії та методології утворення та використання фінансових ресурсів, дослідження взаємозв’язків фінансів та економічних законів, а також роль фінансових ресурсів у фінансово-кредитному механізмі розглядаються в роботі В.К.Сенчагова “Эффективность использования основных фондов (показатели, факторы, стимулы)”[199]. Цим автором фінансові ресурси трактуються як фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємств та організацій, а також джерело їх подальшого розвитку. Вони характеризують в грошовій формі процеси утворення, розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту та найважливіших його елементів. Недоліком даного тлумачення, на нашу думку, є те, що автор аналізуючи їх походження (джерела та способи утворення) та призначення не розкриває конкретні форми та види їх існування.