Атмосфера і гідросфера в характеристиці геосистем

У межах України розміщена значна частина північного узбережжя Чорного  моря. На всьому протязі воно має  мало розчленовані береги. Площа моря становить 423 тис. кв. км. Найбільша глибина – 2245 м – проти південного узбережжя Криму.

Вода в Чорному морі солона, але менше, ніж в океані. В одному літрі його води розчинено 18-22 г солі, проти 35 г солі океанів. Важливою особливістю Чорного, як багатьох інших внутрішніх морів, є насиченість, починаючи з глибини 175-200 м, сірководнем внаслідок недостатнього руху води.

 На південь і схід від  гирла Дніпра морські береги  дуже знижуються. У морі багато  мілин, численні коси та піщані  острови, серед яких найбільші  Тендра та Джарилгач.

Азовське море. Це найменше з внутрішніх морів світу. Воно займає западину між Донецьким кряжем і Приазовською височиною на півночі та кримським і кавказьким передгір'ям на півдні. 3 Чорним Азовське море з’єднує вузька Керченська протока.

Довжина Азовського моря 360 км, ширина 176 км, площа 37 605 кв. км. Море дуже мілке; найбільша глибина його 15 м, проти Керченської протоки. Звідси найбільші глибини розміщаються неширокою смугою до гирла Дону. Розміщення глибини нагадує долину річки, затоплену морем.

Вода в Азовському морі ще менш солона, ніж у Чорному. Береги його стрімкі та урвисті. Море їх невпинно підмиває. Особливо енергійно берег руйнується між Бердянською затокою і гирлом р. Кальміус. Біля підніжжя стрімких берегів часто розташовані низинні піщані коси. Особливо великі коси: Крива, Білосарайська, Обиточна, Бердянська, Федотова та Арбатська стрілка.

 

5. Підземні і грунтові  води

Підземні води поділяються:

а) за ступенем мінералізації:

• прісні (3-5 г/л солей);
• солонуваті (5-10 г/л);
• солоні (10-35 г/л).

Найбільші запаси солонуватих і  солоних підземних вод мають  Донецька і Херсонська області, найменші – Миколаївська.

б) за походженням:

• промислові (йодні, бромні, йодбромні, галітові) – зумовлені геолого-тектонічною будовою і хімічним складом гірських порід. Ці води характерні для Дніпровсько-Донецького, Причорноморського і Закарпатського регіонів;
• термальні – виходять на поверхню у вигляді джерел чи добуваються з надр скважинами і мають температуру вище 20 ˚С (Причорномор’я, Крим, Донбас, Поділля, Закарпаття);
• мінеральні (вуглекислі, сульфідні, радонові, залізисті, бромні, кремнисті).

В Україні прісні підземні води складають 23 % від всіх водних ресурсів.

Грунтові води – це води першого  від поверхні Землі водоносного  пласта, який залягає на витриманому  водоупорі. Нижче поверхні ґрунтових  вод (дзеркала) поровий простір повністю заповнюється водою і є зоною насичення. Вище дзеркала міститься атмосферне повітря і це є зона аерації. В цій зоні грунтові води накопичуються на лінзоподібних пластах, утворюючи верховодку. Рівень грунтових вод дуже залежить від гідрометеофакторів. У посушливу пору року він знижується, у вологу – зростає. При формуванні запасів і хімічного складу ґрунтових вод річкових долин особливо велике значення має їх зв’язок з водами річок. Внаслідок такого тісного зв’язку зміни витрати води у річці і положення рівня спричиняють коливання рівня і запасів ґрунтових вод. Під час паводків поповнюються запаси  ґрунтових вод і зростає їх рівень, а в меженний період спостерігається зворотне явище.

Зменшенню дефіциту води багато в  чому буде сприяти розширення використання підземних вод країни. Запаси підземних вод мінералізацією до 1 г/л складають 58563 тис. м³/доб. (21,37 млрд. м³ у рік), мінералізацією до 3 г/л – 62 236 тис. м³/доб (22,72 млрд. м³ у рік). Однак значна частина запасів підземних вод гідравлічно зв’язана з поверхневим стоком, забезпечуючи постійне живлення рік. Ця частина врахована в ресурсах поверхневого стоку. У такий спосіб загальні ресурси прісних вод визначаються як сума поверхневого стоку рік і частини запасів підземних вод, гідравлічно не зв’язаної з поверхневим стоком

Підземні води є основним джерелом постачання мінеральних і органічних речовин до ґрунтових геосистем. Вони є одним із головних факторів, що визначають стан, структуру та властивості геосистеми.

Таким чином, вода і повітря є  невід’ємними складовими будь-якої геосистеми. Вони забезпечують повноцінне існування усім структурним ланкам геосистем, постачаючи поживні речовини і виступаючи одночасно і середовищем життя. З ландшафтно-екологічної точки зору атмосфера і гідросфера являються глобальними геосистемами, які забезпечують життя на Землі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Гродзинський Д. М. Основи ландшафтної екології: Підручник.- К.: Либідь, 1993. - 224 с.
2. Исаченко А. Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование. М., 1991. - 366 с.
3. Природа Украинской ССР. Ландшафты/ ред. А. М. Маринич. К., 1985.-192 с.
4. Арманд Д. Л. Наука о ландшафте. (Основы теории и логико-мат. методы). М.: Мысль, 1975. С.-46; 237-274.
5. Воронов А. Г. Биогеография с основами экологии. М.: МГУ, 1987. - 264 с.
6. Исаченко А. Г. Ландшафты. М.: Мысль, 1989.- 503с.
7. Глазовская М. А. Геохимия природных и техногенных ландшафтов СССР. М.: Мысль, 1988. - 328 с.
8. Зубов С. М. Основы геофизики ландшафта. Минск: Наука, 1985. - 190 с.
9. Исаченко А. Г, Шлепников А. А. Природа мира. Ландшафты. М.: Мысль, 1989. - 505 с.
10. Ландшафтоведение. М.: Изд. МГУ, 1972. – 225 с.